Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Він з жалем повернувся в машину, потираючи плече, якому дісталося від місіс Ділейні. Невже залишиться синець?

Якийсь час він спостерігав за будинком з машини, але, викуривши пів пачки цигарок, здався, викликав патруль для подальшого спостереження і поїхав.

~~~   

Джеймс знов і знов змушував себе заплющувати очі в надії, що прийде сон і  принесе йому відпочинок. Безуспішно. Вранці він почував себе гірше, спроби заснути ні до чого не привели. І так цілий тиждень.

З того часу, як йому наснилась та аварія, він навряд чи взагалі спав більше ніж дві години поспіль.

Хлопець розблокував телефон. Вісім пропущених від Поли за останні півгодини. Вона взагалі колись відпочиває? Джеймс прослухав повідомлення від дівчини. Суцільна балаканина і маєчня.

Насилу змусивши себе піднятися з ліжка і одягнутися, Джеймс спустився вниз. Було ще занадто рано щоб снідати, але на нічні жахи у нього просто не залишилося сил.

Джеймс намагався не шуміти, щоб не розбудити решту мешканців будинку. Не страшно зустріти вранці Тоні - його легко відбутися, але батько міг затримати на весь ранок.

На вішалці висіли куртки Тоні та Джеймса. Значить, батько вже поїхав. Юнак остаточно заспокоївся і ніби уві сні відчинив навстіж вхідні двері, впускаючи в коридор вдавано тепле сонячне світло.

Він прислухався до домашніх шерехів - все тихо, Тоні ще не прокинувся. Джеймс бадьоро ступив у дверний отвір: ранковий спокій порушувався майже безшумною метушнею білок і перешіптуванням вічнозелених тсуг.

Мотор Інфініті заричав. Увімкнувши пічку, Джеймс кілька хвилин просто сидів у машині, прокидаючись і приходячи до тями.

З одного боку, зовсім ні до чого з'являтися у школі раніше за директора, розмірковував він. Інфініті повільно виїхала з під'їзної доріжки, неквапливо рушила до центру, нарізаючи такі великі кола, які тільки можна було собі уявити.

З іншого боку, його все ще тіпало щоразу шойно він згадував нічний жах. Джеймс дивувався, як це він досі ні в що не врізався.

Ось тобі й дана батькові обіцянка, пронеслося в його голові, так і в аварію недовго потрапити. Зате рапіра на місці, вже спокійніше відзначив Джеймс.

До школи він приїхав одним із перших. Джеймс вибрався з авто на свіже повітря, передумавши ховатися в салоні. Повітря пахло свіжою хвоєю і трохи озоном. Джеймс вдихнув на повні груди, проганяючи з голови нічні видіння.

Він сів на дерев'яну лавку і підставив обличчя сонцю, чиє світло вперто пробивалося крізь хмаринки, заповнюючи собою вологе повітря.

- Ти чого тут розсівся? Засмагаємо?

Пітер з'явився раптово, ляснув друга по плечу і сів поруч на лаву.

- Пітер Робустсон з'явився у школі раніше за всіх. Що я пропустив?

- Брат підкинув. Мої колеса барахлять, мабуть, варто було проїхатися до Едда з тобою. Але ти мені баки не забивай, ти краще скажи, ти ще не говорив із батьком щодо поїздки? До океану?

- Ні, вибач, зовсім з голови вилетіло. Сьогодні спитаю.

Розповідати другові про те, що вечір минув у розмовах про нещодавні вбивства, Джеймс не став. Батько Пітера, Абелар Робустсон, працював заступником шефа поліції в Спрінгфілді і точно знав більше за Тоні. Але ніколи не розказував синам нічого про роботу, тому не варто було й заводити цю тему.

- Це добре, бо вгадай що  - завтра обіцяють сонце. Ми могли б вирушити з самого ранку.

- Легше, Піте, завтра лише четвер. Школа, уроки, пам'ятаєш їх? І я ще навіть не спитав у батька.

Настала черга Пітера закочувати очі.

- Досить жалітися, Джею, Тоні мертвого вмовить. Сподіваюся, йому все ж таки не доведеться вбивати твого батька щоб це провернути… - Пітер задивився на учнів, що прибувають, і осікся.

 - Сподіваюся, це не погроза?

Пітер із напускним, але дуже серйозним виглядом кивнув другові.

- Сподівайся. До речі, щодо погроз. Пола Кернер відправила тебе до френдзони? Чи, навіть, уникає? Цього тижня у раю дощить?

- Слово честі, Пітер, для того, хто посміхнутися дівчині до ладу не може, ти надто серйозно ставишся до пліток.

Друзі синхронно засміялися.

 - Моя посмішка просто нестандартна.

- Твоєю посмішкою можна валити дівчат наповал, але це було б не по-людськи. Не можна так з людей знущатися.

Пітер жартівливо вдарив друга кулаком у плече.

Друзі попрямували до будівлі школи, не припиняючи словесної суперечки. Дійшовши до кабінету, вони майже вирішили хто з них двох кмітливіший у питаннях підкорення дівочих сердець, але урок хімії перервав балаканину.

На уроці Пітер оголосив, що за прогнозом сонячна погода триватиме до кінця вихідних, тож завданням Джеймса тепер було вмовити батька і дядька вирушити на пляж з ночівлею.

Містер Джонс роздавав усім завдання для тесту, а Джеймсу дісталося ще завдання за попередню контрольну, і він не сумнівався що не здасть. Його це не особливо лякало, навряд чи йому світило вступити до МТІ. І все ж, знаючи як батьки трусяться над його майбутнім, він дав собі слово підтягнути навчання перед закінченням школи, замість того, щоб зачитуватися фантастикою проти ночі.