Читати книгу - "Ставка ненависть, Стефанія Лін"

Мої слова змінюють навіть погляд хлопця. Зазвичай приховані емоції зараз танцюють в темно-синіх очах. 

— Яка хвороба? — серйозно питає.

— Рак легень.

— Остання стадія?

— Так, — ледь втримуюся, щоб не ревіти перед ним.

— Я допоможу. 

— Дякую. — видихаю нарешті. 

— За що? У нас обмін, і він не досить рівноцінний. — слова лунають сухо. — Чому ти не попросила у мого батька? 

Гірко хмикаю.

— А сенс? Я ще не показала як працюю твоєю тінню, а вже буду щось вимагати? Леонард би погодився допомогти? 

Деймон хитає головою. Не знаю, чи це підтвердження моїх думок, чи геть інше. 

— Ось навіщо тобі гроші. Ось чому ти терпиш мене. 

Я нічого не відказую, а сенс? Й так тепер усе ясно. 

Деймон більше нічого не запитує, не просить, не обіцяє. Він залишає мене саму і я замикаюся. Надія в грудях ледь відчутно тріпоче сподіваннями, та я боюся дати їй шанс стати чимось більшим. Боюся, адже в разі невдачі, буде ще сильніше боліти.