Читати книгу - "Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich "

Наступного дня Джейкоб вирішив знайти квартиру в оренду, щоб мати власний простір і почати нове життя в Талсі. Він витратив кілька годин на перегляд різних варіантів, розглядаючи пропозиції здачі квартир.

Оголошення про оренду Джейкоб вирішив шукати онлайн, відвідуючи сайти агентств нерухомості та переглядаючи місцеві пропозиції.

Джейкоб розглянув кілька різних районів міста, порівнюючи ціни та умови. Його увагу привернули кілька квартир, які здавалося, підходять йому: деякі з них були в тихих зонах з гарними парками поблизу, інші — ближче до центру з розвинутою інфраструктурою.

Він зупинився на кількох варіантах, які виглядали найбільш перспективними. Джейкоб записав адреси та деталі, щоб пізніше зателефонувати власникам або агентам і домовитися про перегляд.

Також він звернув увагу на те, що ціни на оренду в Талсі досить помірні в порівнянні з великими містами, що трохи заспокоїло його фінансові побоювання.

Хоча Джейкоб був захоплений пошуком, його думки постійно поверталися до дивних символів у парку та розмови з Ендрю. Ці деталі не покидали його, і він почав планувати, як вписати їх у своє нове життя.

Після кількох годин пошуків і записів Джейкоб відчув, що досяг певного прогресу. Тепер у нього було кілька потенційних варіантів, і він планував зв’язатися з власниками наступного дня, щоб організувати перегляди та зробити остаточний вибір.

Переглянувши всі варіанти, Джейкоб вирішив зупинитися на скромній квартирі, розташованій неподалік парку. Хоча ця квартира не була розкішною, вона відповідала всім його вимогам: була доступною за ціною, зручною для пересування і знаходилася в спокійному районі, близько до зелених зон, які він так любив.

Квартира мала затишний інтер'єр, з невеликим, але функціональним кухонним простором, комфортною вітальнею та спальнею, а також зручною ванною кімнатою. Найголовніше, вона була всього за кілька хвилин пішки від парку, що дозволяло Джейкобу легко відвідувати його для прогулянок або роздумів.

Коли настала неділя, Джейкоб вирішив провести час у парку, чекаючи на брата. Він зайшов до найближчого кафе, де купив дві кави — одну для себе, а іншу для Ендрю. З обома чашками в руках він знайшов зручну лавку неподалік від входу в парк і сів, розглядаючи навколишню місцевість.

Парк, який колись був його улюбленим місцем для прогулянок, тепер здавався трохи інакшим. Джейкоб помітив нові доріжки, що тягнулися через зелені галявини, та нові елементи ландшафтного дизайну, які надавали парку свіжий вигляд. Хоча парк залишався спокійним і красивим, зміни були очевидні.

Занурившись у роздуми, Джейкоб час від часу поглядав на годинник, перевіряючи, чи не запізнився його брат. Після того, як він насолодився кавою, він почав думати про те, що Ендрю може розповісти про сучасний стан міста та символи, які він помітив у парку.

Нарешті, побачивши брата, який наближався до нього з усмішкою, Джейкоб підняв руку, вітаючи його.

— Ендрю! Я вже тут. Візьми каву, поки я чекав на тебе вирішив взяти і тобі, — сказав Джейкоб, передаючи брату чашку. — Радий тебе бачити.

Ендрю усміхнувся, взяв чашку і сів поруч із братом.

— Я радий, що ми зустрілися. Як тобі парк? — запитав він, оглядаючи зелені простори навколо.

— Здається, тут стало трохи інакше, — відповів Джейкоб, — але в цілому все ще чудово. Чекаю, коли ти розповіси про всі ці зміни і символи, які я помітив.

Ендрю кивнув, готовий почати розповідь, коли вони вирушили на прогулянку парком.

Коли Джейкоб і Ендрю почали свою прогулянку, похмура погода надавала атмосфері особливого відчуття. Небо було заповнене важкими, темними хмарами, які затягнулися над містом, а дрібний дощ, що зрідка падав, робив усе навколо ще більш сумним. Листя на деревах було важким від вологи і тихо шурхотіло під вітром.

Парк, який колись був яскравим і живим, тепер виглядав дещо зловісно. Доріжки були вологими і слизькими, а спокійні зелені галявини здавалися віддаленими та неприступними. Старі дерева, що стояли вздовж доріжок, мали похмурий вигляд зі своїми потемнілими, скрученими гілками, що тягнулися до землі.

У повітрі відчувався запах вологи та розпущеного листя. Останні промені дня ледь пробивалися крізь густу хмарність, надаючи всьому парку сіруватий відтінок. Сині, похмурі відблиски на водоймах, які зазвичай віддзеркалювали небеса, тепер лише посилювали відчуття тривоги.

На деяких зупинках для відпочинку, що розташовані в парку, вода накопичувалася, а старі лавки виглядали непривітно. Відсутність людей у такі холодні і вологі дні підсилювала відчуття порожнечі та ізоляції.

Джейкоб, прогулюючись парком, не міг не відчути, що це місце набуло нового, тривожного вигляду під впливом негоди. Його погляд, все ще пильний від служби, ловив деталі, які зазвичай залишалися непоміченими: похмурі відблиски на бруківці, старі дошки на одній з лавок, що не зникла після оновлення парку.

Усе це створювало відчуття, що парк, незважаючи на свою звичну красу, тепер приховує щось незвичайне і таємниче, що могло виявитися під час прогулянки. Ендрю розповідав брату, що парк став тепер відлюдним, люди бояться бо останнім часом тут відбуваються дивні речі та ходять підозрілі люди.

Після прогулянки парком брати розійшлися, бо кожен мав багато справ, що не могли зачекати.