Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

- Я просто знаю, що повідомлення точно мало прийти, - вирішую так пояснити однокласнику дану ситуацію, надіюся, він не буде доколупуватися до істини, - а для мене воно дуже і дуже важливе. Життєво необхідне.

- Коли це знижки на косметику стали життєво необхідною річчю? - Я б могла подумати, що хлопець жартує, таким чином бажає розрядити напружену обстановку, котра виникла після попереднього його питання. Та натомість Ростик серйозно запитує та чекає від мене відповіді. Я думала куди легше буде. Що я зможу досягнути бажаного. А виходить так, що ми навіть до справи не перейшли, а я вже застрягла на питаннях цього майстра.

- Та там не знижки на косметику, там...

- Та жартую я, розслабся, чого ти така схвильована? - На щастя, на змарнілому обличчі Ростика з'являється посмішка, яка дещо робить хлопця "живішим". Бо таке враження, ніби комп'ютер висмоктав з нього всі яскраві фарби, залишився за основу сірий колір. Колір обличчя однокласника.

- Просто переймаюся, смс і справді дуже важливе, а я ось так невчасно втратила сім-карту, - повідомлення реально важливе, але і з почуттям гумору Ростику варто попрацювати, бо такі гуморески залишилися в минулому столітті, коли ще робили фокус зі зниканням вказівного пальця. Не знаєте такий фокус? Ну і супер, психічно більш здоровими будете. Он бачите, мене життя не вберегло, тиняюся незрозуміло де і навіщо.

- Не дрейф, хвилин двадцять і все буде, - запевняє мене однокласник, по-хлопчачому плескає по плечу й присідає за свій апарат. Схоже комп'ютер це найдорожча річ в цьому приміщенні, бо напротивагу сірій картинці навколо, такій же сірій, як обличчя Ростика, гаджет навпаки сяє різними кольорами у блоці живлення, а одного погляду на комп'ютер вистачає, щоб зрозуміти, що це не якесь дешеве барахло. Я хоч і не експерт в цій галузі, але видно, що хлопець на робочому апараті не зекономив, добряче вклався в нього.

- А мобільний тобі потрібен? - Простягаю гаджет, можливо, за допомогою нього буде легше знайти інформацію? Чи, можливо, ефективніше?

- Ні, крихітко, мені це ні до чого.

Давлю в собі сміх, який так і проситься назовні й відвертаюся обличчям в іншу сторону, щоб Ростик не дай Боже не побачив усмішку, котра попри мої спроби все ж таки виплигнула на лиці. Це "крихітко" і тон, яким вимовив цю фразу однокласник, настільки смішно звучить від нього, що хочеться вхопитися за живіт та голосно сміятися. Але потрібно стриматися та хоча б спробувати добитися того, за цим я сюди прочимчикувала. Мені потрібен результат. Тож давлюся сміхом, очі заливаються сльозами, настільки мене підтискає ржака зсередини, але героїчно мовчу, щоб все не зіпсувати.

- А що в тебе там на особистому? - Ростик швидко тицяє по клавіатурі своїми пальчиками, та ще й встигає ротом попрацювати. - Моя пропозиція, якщо що, то все ще в силі.

- Дякую, але у мене вже є наречений, - я пам'ятаю цю пропозицію. Вона пролунала з вуст однокласника минулого разу, коли я звернулася до нього за допомогою. Він запропонував віддячити романтичною вечерею за надану з його боку поміч. Я відмовилася. Чому? Та банально я мала заплатити за ту романтичну вечерю, за те, що б наїв Ростик, а зверху ще й слухати цілий вечір ці його дивні фразочки, як ось типу цієї "ні, крихітко, мені це ні до чого". Якось завелика ціна за пару хвилин роботи, не знаходите? Коштів мені не жаль, мені жаль своєї психіки, яку ні за які гроші потім не відновити.

- Ясно.

Добре що хоч цього разу так швидко вдалося позбутися від наполегливості однокласника. Минулого разу він почав прискіпуватися чому я проти разом з ним повечеряти, і розпитувати невже я йому не подобаюся. Ніби такого не могло бути в принципі. Начебто стоїть величезна черга з дівчат, котрі бажають хоча б пару хвилинок провести в компанії Ростика, а я така невдячна скотина відмовляюся від ЦІЛОЇ вечері з цим неймовірним хлопцем.

- Готово, - минуло навіть менш як двадцять хвилин, як однокласник задоволено промовив дане слово, насолоджуючись тим, як він вдало поклав противника на лопатки. В даному разі базу даних, в якій і мало знаходитися те повідомлення, котре так розлютило Артура.

- Справді? - Я підірвалася з невеличкого ліжечка, де певно і тулився вночі Ростик і підійшла до однокласника, в думках вже прикидаючи, як можна було б віддячити йому за допомогу. Щоб і без жертв для мене, і хлопець залишився задоволеним. І вівці цілі й вовки ситі.

- Так, є дві новини, - виявилося, що хлопець не тільки майстер по комп'ютерах, а і по інтризі, оскільки приховав віконечко, де певно знаходилося те заповітне повідомлення. При цьому відвернувшись від екрана та повернувшись обличчям до мене. - Одна хороша, інша - погана. З якої почати?

- Давай з поганої, - я очікувала, що нічого хорошого в тому смс немає, тож на підсвідомості підготувалися до кепських новин.

- Схоже на те, що нареченого вже в тебе більше немає.

- Що...? Як...? - Вийшло, що не цілком підготувалася... Оскільки дані слова Ростика вганяють мене в прострацію. Змушують отетеріти. - А яка ж хороша новина?

- Моя пропозиція стати твоїм хлопцем все ще в силі...