Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"

Знімна квартира, в якій жили зниклий Антон Ю-пін і Катаріна Денджсон, була, звичайно, скромнішою за житло телепата Сергія Светіна, але десь у півтора разу більше житла самого капітана Зайкіна.

"Треба було вчитися на хірурга", – думка була майже звична. Іноді, після відвідувань за обов'язком служби будинків різних людей, вона виникала у голові Зайкіна. Біржового маклера витісняв агент нерухомості, агента – дантист, дантиста – адвокат, щоб знову повернутися до маклера. Останнє слово змінювалось, не змінюючи суті. І не можна сказати, щоб Зайкін не любив своєї роботи… ненормований робочий день, зустрічі з різноманітним товариством, інопланетні відрядження за рахунок управління…

На відміну від мешкання Светіна, тут все, принаймні, що бачив Зайкін, було оформлено у стилі «Ультра модерн». Прозорі плексигласові панелі, синтетичний килим, меблі з дорогого, але все ж таки пластику.

Що було схоже з житлом самого Зайкіна, це… безладдя. Незасунуті ящики комода, з яких звисають якісь деталі туалету. Речі – від шкарпеток до майок, розкидані по всьому приміщенню. Жовтий капець, що застряг під диваном, його компаньйона, незважаючи на весь досвід слідака, Зайкін так і не зміг виявити.

Прозорий столик завалений журналами мод, упереміш із рекламними буклетами. Частина друкованої продукції сповзла на підлогу, утворюючи невелику гору внизу.

«А дівчинка нечупара. Може, хлопець справді втік. Змотав вудки і світ за очі. Є такі чоловіки, котрим з'ясування стосунків смерті подібні. Є такі жінки, від яких втеча – єдиний вихід.

– Як ви вважаєте, його вже немає. Нема в живих, так! – як і в першу зустріч, у хід знову пішла хустка, цю вона витягла з надр комода. У процесі вивуджування на підлогу вивалилося кілька речей різного ступеня свіжості. – Тільки чесно, прошу вас, не обманюйте мене!

Ну що він міг відповісти. Про що вона взагалі думає, ставлячи такі запитання!

– Міс Денджсон, ми шукаємо, робимо все можливе. І, зважаючи на мій досвід, надія завжди є.

Заспокоюючі, звичні слова від частого вживання втратили більшу частину сенсу.

– Так, так, я розумію-і-ію! – сльози, соплі, хустка.

– Міс Денджсон, для успішного продовження пошуку, нам необхідно провести, гм, обшук у вашій квартирі. Люди досить часто залишають сліди, які можуть вказати нам, е-е-е, місцезнаходження розшукуваного.

– Так, так, звичайно, робіть, що треба, тільки знайдіть Антона.

«Втік, точно – втік, отримав гроші за роботу та втік. І зараз насолоджується з якоюсь блондинкою в якомусь бунгало».

– До того ж є ймовірність, що він узагалі покинув планету. Перш ніж розпочинати розшукові заходи у цьому напрямку, нам слід переконатися.

– Він покинув, так покинув, відлітав!

– Звідки ви?..

– Він речі збирав та паспорт узяв. Ми ще шукали разом, не могли знайти. Антоша чомусь злився. Він такий смиканий, коли не може щось знайти! І набір для гоління узяв. Він завжди брав його з собою, коли ми вилітали звідси. Спочатку на Елурію, потім на КЕЦ. Казав, що від інших сонць починає заростати щетиною. Адже це доказ, так, він на іншій планеті?

– Щодо набору, не знаю, а от паспорт… – на деяких планетах ще зберігся візовий режим.

Чорт! Адже все починалося так добре… ну, майже добре.