Читати книгу - "Тінь корони, RIV"

Сонце вже почало сідати, а вони все ще були у довгому шляху. Раптом у землю перед конем Ігварда влучила стріла. Кінь злякавшись став дибки, і хлопець впав на землю. «Стережись!» — крикнув Вісент, помітивши, як п'ятеро бандитів вибігли з лісу. Один із них підбіг до короля, що лежав на землі, і замахнувся мечем. Ігвард швидко схопив меч, який випав із піхв під час падіння, і відбив удар. Слідом ще один, і ще. Нарешті нападника вбив Грет. Бій тривав недовго. Рицарі швидко впоралися з нападниками, і всі бандити лежали мертвими на землі. «Що це було?!» — спитав Вісент, оглядаючись навкруги. «Бронгард!» — повільно і злісно відповів Мартін. «Можливо і ні», — піднявся Ігвард, струшуючи бруд зі свого одягу.   Ніч застала їх у дорозі, і хлопці стали табором. Король не міг заснути. Він сидів біля тліючого багаття, кидаючи каміння у вогонь, коли до нього підійшов Мартін. «Ти ж не думаєш, що Бронгард тут ні до чого?» — тихо спитав слуга. «Не знаю, Мартіне, не знаю», — задумливо відповів Ігвард. «Все можливо. А тепер слід спати», — додав король. Через три години вони зібралися і продовжили шлях. У дворі замку вони вже були пізнім ранком, всі були шалено втомлені, але живі.

«Марієтто!» — вигукнув Ігвард, сплигуючи із коня. Він наблизився до сестри, яка гуляла із сином, і обійняв її. «Привіт!» — відповіла Марієтта з усмішкою.  «Давай Робіна мені», — попросив Ігвард, простягаючи руки до племінника. «Ти ж тільки з дороги. Відпочинь спершу», — зауважила вона. «Нічого страшного, погуляю з племінником», — наполягав король, беручи хлопчика на руки. «Ну добре, тільки не втомлюй його. Якщо що, Томас у своїх покоях», — додала Марієтта, вирушаючи по своїм справам. Ігвард із Робіном на руках попрямував до кімнати Томаса. Відчинивши двері, він усміхнувся. «Привіт, брате!» — сказав король. «О! Ти вже повернувся? Чудово!» — радісно відповів Томас, піднімаючись із крісла. «Так, і не сам, а з Робіном», — додав Ігвард, погладжуючи голову малого. «Про Майрона нічого не чути?» — запитав він, мимоволі нахмурюючись. «Ні. Як зник рік тому, так і не з’являвся», — похитав головою Томас. «Дивно!» — вигукнув король, задумливо вдивляючись у далечінь. Томас детально розповів брату про все, що сталося під час його відсутності. Ігвард уважно слухав, час від часу киваючи, а Робін спокійно сидів у нього на руках. «Ну гаразд, ми пішли відпочивати», — сказав король. Разом із племінником хлопець залишив покої брата і йшов замком. Поважні люди, проходячи повз них, вклонялися королю й маленькому принцу.  «З таким дядьком він стане великим королем», — казали вони, з ніжністю дивлячись на дитину. Під вечір до королівських покоїв увійшов відпочилий Мартін. «О! Робіне, ти чому сам?» — звернувся він до хлопчика, який тихо грався на ліжку. Слуга оглянувся й побачив короля, що сонно сидів за столом, сперши голову на руку. «Тобі варто відпочити, а Робіна я віднесу матері», — запропонував Мартін із легкою усмішкою. Ігвард кивнув, погоджуючись. Мартін обережно підняв королівського племінника на руки й попрямував до покоїв Марієтти, а король ліг спати. В це час Королівство занурилося в нічну тишу, спокійно освітлену лише слабким світлом зірок.

Кінець