Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпека у лісі! {новий дім}" автора Страгозорый. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 56
Перейти на сторінку:

    Цікаво, чи буде він провокувати мене? Якщо так, треба триматися до останнього, й не дати йому зрозуміти, що йому вдалося наступити на щось, що визиває у мене паніку, страх, чи гнів.

    Коли зібрання закінчилося - ледь витримав, бо з'явилося те тягнуче й в'язке відчуття очікування чогось колосального, - прийшов до себе в кімнату. Швидко поївши, я став чекати ночі, згадуючи усі прийоми, які знав до цього.

    Також приблизно уявив ті, які я буду використовувати проти гібрида, якщо битві все-таки бути. Про прийоми з енергією, про яку я дізнався в Академії - з'являлось пару разів у підручниках, але мені довелося потім доволі довго мучатися, щоб знайти пояснення того, що це і як керувати, - я теж згадав. Той гібрид точно не буде очікувати, якщо я окрім своїх викрутасів з природою та іншим буду використовувати ще й власну енергію. Якщо, звісно, він теж не буде практикувати подібне...

..

 

..

 

..

 

..

 

..

    Молодий амфігор - а саме так я вирішив називати наш вид тепер, правда, не знаю, чому саме ця назва першою прийшла мені в голову, - сидів на великому камені, огорнувши лапи довгим хвостом, на кінці якого був шип. Побачивши мене, від зістрибнув з нагрітого місця, й вже, схоже, по звичці вишкірившись, прогарчав:

— Ну що, готовий? - Одразу перейшов до діла він.

— До чого саме я повинен бути готовий? - Знову почав намагатися вибісити його я.

— До нашої з тобою битви. 

— А, он ти про що. - Мовив повільно я, наче до цього я взагалі ніяк не думав на рахунок битви, й навіть не передбачав, що вона буде, хоча насправді усе було по-іншому. - Гадаю, що готовий.

— Я тебе по землі розмажу. - Гарикнув він, і розправивши крила, злетів до неба, випускаючи у мене декілька стовбурів вогню.

    Я швидко ухилився, я наніс удар у відповідь - спочатку завдяки енергії вітру з силою вдарив о кам'яний початок гори, а потім обпік шкіру з не дуже товстою лускою вогнем. Той загорлав, але так просто явно не збирався здаватися. 

    Коли він спробував у відповідь використати силу вітру, нічого майже не вийшло. Точніше, вийшло, але вітер майже не піддавався йому. Його потоки лиш трохи вдарилися в мене й зникли, наче їх не було.

    Я підлетів до нього і вишкірився, коли він лежав на землі, впавши з кам'яної «стіни» скелі. Навіть власної енергії використовувати не довелося. Як же це смішно.

— Теж мені. - Хмикнув. - Чихуахуа напала на вівчарку, гадаючи, що може відпугнути лаєм. А як лай не допоміг, почала думати, що коротенькими лапками зноме залишити хоча б одну подряпину на тілі більш великої собаки.

    Приземлившись біля нього, я почав його оглядати. Наче, не сильно постраждав від полум'я, хоча від гібрида до сих пір йшов легкий пар. Той вбивче подивився на мене й почав намагатися вставати.

— Я тобі ще покажу вівчарку... - Тихо казав він, і його хвіст легенько смикався від роздратування.

    Цікаво, це дійсно все, на що він поки що здібний, чи буде ще якесь «шоу»?

    Коли він лозами спробував схопити мене, я відійшов на два кроки і спалив нещасні рослини. Відчувши великого лося поблизу, я взяв його під контроль без проблем - знову далися взнаки мої тренування, які допомогли мені відкрити майже повний потенціал моїх цікавих здібностей, - я направив його на амфігора, який поступово підіймав у повітря невеличкий камінь. Схоже, і той давався йому теж насилу.

    Рога лося потрапили прямо в ціль, притиснувши амфігора до дерева поблизу. Те похитнулося від різкого вирізання, але вистояли. Змусив лося бити гібрида, куди потрапить, а сам тим часом взяв більший камінь та відвівши тварину, щоб не постраждала - все-таки, лось не винен у пихатості цього амфігора, - кинув камінь прямо на молодого гібрида.

    Той зміг ледь втримати камінь біля себе, але той всеодно впав на його задні лапи. Амфігор загорлав від болю. Я підняв камінь власними лапами - на секунду знову з'явилась важкість у тілі, яка, наче, інколи допомагає мені, - я відкинув його кудись в біг та подивився на гібрида, який важко дихав.

— Ну як? - З легким знущанням у голосі запитав я, дивлячись на нього. - Все ще хочеш продовжити?

— Хто ти, Боги б тебе побрали?... - Тихо запитав він, і в його очах я побачив страх, який гібрид вже не намагався приховати від мене.

— Я той, хто може знищити тебе одним махом. - Прогарчав я, трохи вигнувши шию і трохи примружившись.

    У голові чомусь з'явилася думка, яку я побоявся озвучити уголос - я той, хто може захопити усі міста одним махом, але стримується через власні принципи й моралі.

    Віднісши амфігора назад до Великої Гори, допомогши дійти до його кімнати, яка була доволі близько й отримавши тихе «дякую» - він явно цього не хотів казати, але через чемність все-таки буркнув тиху подяку, - пішов до себе. Йти було доволі далеко, але я не поспішав, вирішивши йти повільно, думаючи над різним.

     Цей сплеск дивних емоцій та дивні думки... Це був наче не я. Бо зазвичай навіть не дивлячись на свій холодний характер, я не думаю над тим, щоб підкорити когось, а уж тим паче цілі селища та міста заради своєї вигоди. Так, тварин я підкоряю, але частіше за все, коли хочу захиститися.

     Треба буде прослідкувати за цими сплесками. Якщо вони продовжуться, тоді треба буде до когось звернутися по допомогу. Може, хтось з гібридів знає, що зі мною відбувається...

1 ... 16 17 18 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "