Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » ОстаннІ ПовІдомлення , Arachne 📚 - Українською

Читати книгу - "ОстаннІ ПовІдомлення , Arachne "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ОстаннІ ПовІдомлення" автора Arachne. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 43
Перейти на сторінку:

За вікном зима продовжувала свою нещадну ходу, але всередині, біля каміна, серед тіні минулого та нерозгаданих таємниць, зароджувалося щось тепле й сьогодення.

У кімнаті стояла тиша, яка порушувалась лише потріскуванням дров у каміні. Тепле світло вогню грало на обличчях Лукаса і Клер, але між ними висіла невидима напруга. Їхній зв'язок ставав все глибшим, але біль, який вони поділяли, не відпускав. Кожен новий крок у розслідуванні приносив більше запитань і тягнув у себе старі рани.

Лукас сидів у кріслі, стомлено потираючи віскі. Щоденник, тепер уже явно підроблений, лежав на столі, наче насміхаючись з них. Клер стояла біля вікна, обхопивши себе руками і дивлячись у зимову темряву, яка, здавалося, була такою ж холодною, як їхні страхи та сумніви.

— Я не можу перестати думати про нього, — тихо промовила вона, не обертаючись. — Про те, що могла зробити більше.

Лукас підвів голову, його голос пролунав м'яко, але серйозно:

- Ти не винна в тому, що сталося, Клер. Ти була для нього, скільки могла.

Вона обернулася, в її очах блищали сльози.

— Але цього було замало. Він був моїм братом, Лукасом. Він захищав мене з дитинства, а коли прийшов час захистити його, я просто... відпустила. Я не наполягла на тому, щоб він розповів мені все.

Вона сіла навпроти, опустивши погляд на свої руки, які нервово смикали край светра.

- Я пам'ятаю, як він завжди казав: "Ти моя маленька сестра, і я завжди буду поряд". Він був для мене всім. А потім просто зник.

Лукас дивився на неї, відчуваючи, як у грудях стискається щось болісне. Він знав цей біль надто добре. Він теж втратив близьку людину і теж звинувачував себе за це.

— Коли я втратив дружину, — почав він тихо, — я проклинав себе щодня. Думав, що міг би щось зробити інакше, врятувати її. Але правда, що є речі, які ми не можемо змінити.

Клер підвела очі, і в них було запитання:

— І як ти справляєшся з цим?

Лукас сумно посміхнувся.

— Я не впораюся. Просто продовжую жити. І тепер... я не хочу знову втрачати тих, хто мені дорогий.

Клер простягла руку і торкнулася його долоні. Їхні пальці переплелися, і напруга в кімнаті почала відступати, поступаючись місцем розуміння.

— Ти не втратиш мене, Лукасе, — сказала вона твердо. — Але я не можу дозволити собі знову втратити когось. Я хочу допомогти тобі знайти того, хто стоїть за цим. Навіть якщо це коштуватиме мені все.

Він міцніше стиснув її руку.

- Я не дозволю тобі поставити себе під удар. Ми знайдемо його, але ти будеш у безпеці.

Вона трохи посміхнулася, але в її посмішці було більше смутку, ніж радості.

- Безпеки більше немає, Лукасе. Ми обидва це знаємо.

Лукас відкинувся на спинку крісла, дивлячись на неї з гіркотою.

— Чому ти така вперта? — спитав він із легкою усмішкою, намагаючись розрядити обстановку.

Клер усміхнулася трохи ширше, її очі заіскрилися теплом.

— Тому що я знаю, що ти впертий.

Їхній сміх був тихим, але щирим. Це була коротка мить спокою в розпал хаосу. Але за цим моментом ховався глибокий емоційний зв'язок, який ставав міцнішим з кожним днем.

Лукас нахилився вперед, знову дивлячись їй у вічі.

— Якщо ми працюватимемо разом, нам треба довіряти один одному. Беззастережно.

Клер серйозно кивнула.

— Я довіряю тобі, Лукасе. Але чи зможеш ти довіритись мені?

Він замислився на мить, але потім твердо відповів:

- Так. Я це вже роблю.

Вогонь у каміні потріскував, заповнюючи кімнату м'яким світлом і теплом, але в повітрі все ще витала напружена тиша. Лукас і Клер сиділи поруч на дивані, їхні руки все ще перепліталися, але розмова вичерпалася. Кожен думав про своє, про тяжкість втрат, про тих, кого вони вже не могли врятувати. Але в цьому мовчанні була дивна близькість, яка не потребувала слів.

Клер обернулася до нього, її обличчя було спокійне, але в очах читалося занепокоєння. Вона уважно дивилася на нього, ніби намагаючись розгадати загадку, яку Лукас ховав усередині.

— Ти колись замислювався над тим, як усе могло бути інакше? — раптом запитала вона.

Лукас насупився, але не відвів погляду.

— Ти маєш на увазі, якби ми не втратили тих, кого любили?

Вона кивнула, її голос здригнувся.

- Так. Іноді я думаю, що якби Алекс не зник, я була б зовсім іншою людиною. Менше страху, менше болю. Може, я була б навіть... щасливою.

Лукас зітхнув, відчуваючи, як його серце стискається від її слів. Він розумів її. Він теж часто ставив ті ж питання про свою дружину, про те, як все могло бути інакше.

— Я часто ставлю це питання, — зізнався він. — Але тепер гадаю, що минуле не змінити. Ми можемо лише рухатися вперед, незважаючи на те, що воно залишає шрами.

Клер повільно простягла руку і торкнулася його обличчя, її пальці м'яко провели по щоці, ніби намагаючись стерти з нього біль, що він ховав.

— Ти заслуговуєш бути щасливим, Лукасе, — прошепотіла вона. — Ти не винен у тому, що сталося.

Він нахилився ближче, їхні обличчя поділяли лише кілька сантиметрів. Тиша між ними ставала все густішою, поки не залишилося тільки їхнє дихання і полум'я в каміні.

- І ти теж, Клер, - тихо сказав він.

Їхні губи зустрілися в м'якому, але глибокому поцілунку. Це було водночас ніжно і пристрасно, ніби вони знайшли втіху один в одному в цьому жорстокому світі. Їхні руки обвили одна одну, і на мить все інше перестало існувати: вбивця, хуртовина за вікном, страхи і біль.

Але цього моменту був і страх. Раптом Клер відсторонилася, її очі були сповнені тривоги.

— Лукас, — прошепотіла вона, ледве дихаючи. — Що, коли він нас бачить?

Її слова вдарили по ньому, як холодний удар вітру. Він озирнувся довкола, ніби очікуючи побачити у вікні чиюсь тінь, і відчув, як у грудях заворушився страх.

— Вбивця може бути ближчою, ніж ми думаємо, — додала вона, її голос тремтів. — Він уже вбив Харпера, то знає, що ми шукаємо. Він може бути будь-де.

Лукас повільно підвівся і підійшов до вікна. Він вдивлявся в темряву, але зовні була тільки хуртовина і сніг. Жодних слідів, жодних тіней. Але тривога вже проникла у його свідомість.

1 ... 16 17 18 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ОстаннІ ПовІдомлення , Arachne », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ОстаннІ ПовІдомлення , Arachne "