Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима, який думав, що бачив усе, але знову здивувався. 

Я пережив Новий рік. Це був час хаосу. Чудовисько з ім’ям Катя, останні кілька днів наводила порядок у домі. Але в цей вечір вона перевершила себе. 

— Дівчата, збираємося в мене! Новорічні ворожіння, шампанське й багато сміху! — оголосила вона, розмахуючи телефоном. 

Ворожіння? Я поняття не мав, що це таке, але щось підказувало, що моєму спокою прийшов кінець. До вечора з’явилося двоє чудовиськ її подруг. Вони обіймалися, сміялися й вигукували: 

— Ой, який гарненький Сніжок! Він теж буде ворожити? 

О ні, мене не цікавлять ваші дивні людські справи! Я хотів би залишитися під диваном. Але хто мене питав? Мене поцупили й тримали на руках. Тож я добре роздивився їх божевільні дії.   

Вони на стіл поставили свічки. Катя взяла ложку, поклала туди шматок воску й почала топити його над полум’ям. Потім вона вилила розтоплений віск. І так зробила три рази. Вони щось говорили та сміялись, але я не дуже зрозумів, про що їдеться мова. 

— Сніжок, хочеш подивитися, якою буде твоя доля в наступному році? — спитала вона, підсовуючи мені ложку. 

Мені не потрібен був цей гарячий жах, але мене тримала її подруга, яка була в захваті: 

— Давай, він справжній учасник! 

Мені піднесли миску з водою, і туди хлюпнули розтоплений віск. Утворився дивний згусток. 

— О, дивіться! Це риба! Значить, Сніжок буде ситим і щасливим! — сказала одна з них. 

Риба? Ситим? Я муркнув, бо це передбачення звучало адекватно. Лосось я на тебе чекаю в новому році.   

Ворожіння на воску закінчилось, та почалось на дзеркалах. Катя відкрила підготовлене дзеркало. У кімнаті вимкнули світло. Стало дуже темно. Вони запалили свічки. 

— Тепер потрібно вдивлятися в дзеркало й чекати знаків, — пояснила вона. 

Подруги зосередилися, а я, сидячи на підвіконні, спостерігав. У мене було відчуття, що ось-ось трапиться. І я мав рацію. Одна з подруг раптом зойкнула: 

— Ой, здається, я бачу… кота! 

Кота? Це був я! Я пройшовся перед дзеркалом, демонструючи всім свій пухнастий хвіст. 

— Сніжок, ти порушуєш магічну атмосферу! — сказало Чудовисько, сміючись. 

Я лише гордо фиркнув. 

Всі перейшли на кухню де зварили вареники. Але це були не просто вареники, а з сюрпризами. Вони хихотіли, кладучи всередину монетку, горошинку, цукор і навіть якусь нитку. 

— Сніжок теж вибере! — вирішила Катя, ставлячи тарілку переді мною. 

Я обнюхав усі вареники й обрав той, що пахнув найдобре. Коли його розрізали, там було… монетка! 

— Багатство! У наступному році Сніжок стане заможним! — оголосили дівчата. 

Заможним? Я й так багатий — маю дім, їжу, ферму, шикарне хутро й купу іграшок. Але хай буде. 

Коли дівчата вдосталь насміялися, вони почали роззуватися. Уся ця ситуація здавалася мені безглуздою, поки Катя не пояснила: 

— Зараз будемо кидати черевик через плече. Куди він покаже носком, туди в новому році підеш. 

Катя жбурнула свій черевик у вхідні двері. Її подруга жбурнула черевик так сильно, що він влучив у вазу. Та диво — ваза не розбилася. Всі засміялися. Мені теж захотілося спробувати. Але у мене не має свого черевика. Тож я підкрадався до чогось черевика, готуючись його штовхнути, але Катя перехопила мене: 

— Ні-ні, Сніжок, це не для тебе! 

Шкода. Мені здавалося, що я міг би виграти в цій грі. 

Я трохи відвернувся, як чудовиська почали нове ворожіння. 

— А тепер беремо клубок ниток! — сказала одна з подруг чудовиська. 

Вони почали розкручувати нитку через усю кімнату, наче перевіряли, чи буде довгий і щасливий рік. Я одразу ж зрозумів, що це моє ворожіння! 

Я кинувся на клубок, почав його ганяти по підлозі й заплутувати нитки. Кімната перетворилася на справжній лабіринт, подруги сміялися, а Катя закривала обличчя руками: 

— Сніжок, ти тільки ускладнив наше майбутнє! 

Ускладнив? Це ще треба довести. А сміх продовжує життя. Це вже доведено. Мені було весело. Дивлячись на ваші рожеві обличчя вам також. 

Наостанок дівчата відкоркували шампанське, сміялися й загадували бажання. Катя підійшла до мене й погладила за вухом. 

— Сніжок, ти моє маленьке диво. Я бажаю тобі ще більше риби й щастя. 

Я муркнув і зручно вмостився на її колінах. 

Ці люди, з усіма їхніми дивними традиціями, були непередбачуваними. Але зізнаюся: це був непоганий вечір. Особливо, якщо врахувати монетку, рибу та ворожіння з нитками. 

P.S. Якщо ваше Чудовисько йде на новорічні гадання, слідкуйте за його діями. Раптом доля обіцяє вам щось цікаве.