Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— Дякую Джейку, це додало мені впевненості, що я на диво різностороння персона.

— Завжди звертайся. До речі називай мене Джей, думаю ми з тобою знайдемо спільну мову. — Він на хвилину зник за дверима а потім з’явився з в’язкою ключів протягуючи їх Стіву.

— Пам’ятаєш ще які?

— Я б не посмів забути після того як випадково загубив їх і ти змусив мене обшукати весь пляж і всі місця де я бував кожну секунду повторюючи їхній вигляд.

— То стара історія друже, але як я тоді насміявся, коли знайшов їх через пів години в кишені своїх шортів.

— Ага, і всерівно потім ще півтори години змушував мене їх шукати.

— Без образ, але ж ти знаєш я інколи люблю покомандувати, тому опускати таку нагоду було б просто гріх. — Відповів Джей сміючись.

— Ну гаразд весело вам провести час, а мені вже час збиратися на побачення. Джозі ненавидить запізнень, а я вже в будь якому випадку запізнююся на хвилин п’ять,

— Сподіваюся Джозі тебе сьогодні помилує, вона ще просто не знає, що ти приготував для неї. — Вони ще раз потиснули руки і ми з Стівом нарешті рушили на пляж.

— Що такого Джей приготував своїй дівчині, що вона відразу пробачить його. — Я звісно не люблю пхати носа до чужих справ, але сьогодні цікавість взяла наді мною гору.

— Освідчення. — Я швидко перевела на нього круглі від здивування очі.

— Джей збирається одружитися?

— Так. І чому це ти звучиш настільки здивованою? — Він підняв одну брову догори, в запитальному жесті.

— Просто не очікувала цього, нічого особливого. — Я швидко перевела очі перед собою. Ми вже майже дійшли до пристанні. Вже можна було ясно побачити маленька яхти, кораблі, катери деякі з них грілися під сонцем інші були накриті зверху.

 Ми піднялися на міст, Стів впевнено пішов попереду шукаючи наш транспорт в той час як я пленталася за ним. Через кілька секунд він зупинився біля човна білого кольору з синіми лініями по-боках. Там було достатньо місця навіть для 10 людей тому я швидко знайшла зручне місце на лавці біля лівого борту, а Стів зайняв місце за кермом. Він швидко завів мотор і ми рушили вглиб океану. Одним словом це було неймовірно, моє приколене волосся майже все порозліталося від відру тому я зняла крабик, що тримав його і опустили його на дно сумки. Через деякий час ми вирівняли траєкторію і почали рухатися вздовж берега. Там були настільки гарні частини повні дерев, а потім починалися пляжі на яких не було жодної людини. Поглянувши за борт я побачила риб, що купою рухалися під водою. Я могла чітко бачити камінці, мушлі та рослини, що росли під водою, без жодних зусиль. Від роздумів мене вивів звук вимкнення мотору. Чому ми зупинилися? Я повернулася до Стіва, який саме в цей момент знімав сорочку.

— Ей, що ти робиш? — Сподіваюся він не маніяк. Боже, як я могла бути настільки дурною і погодитися на подорож по безлюдному океану зранку в супроводі ледь знайомого мені чоловіка. Я ще більше втиснулася в сидіння коли він почав знімати шорти.

— Ти не почув мене? Що ти взагалі собі дозволяєш? — Він перевів погляд на мене.

— І що на твою думку я собі дозволяю?

— Звідки мені знати, це ти мені скажи. — Не замовкала я. Завжди говорю без зупину коли налякана.

— Заспокойся, я всього лиш зупинився, щоб поплавати.

— ПОПЛАВАТИ?! А так відразу не міг сказати і взагалі я не хочу тут плавати, а якщо мене з’їсть акула?

— Ми майже біля берегу і тут немає жодних акул поблизу, от поглянь у воду і тобі полегшає. — Я ще раз виглянула за борт і справді тут не було жодних риб крім малесеньких, що рухалися групками до того ж ми були близько до берегу і я все рівно планувала плавати то чому би ні. Роздався сплеск і через декілька секунд голова Стіва винирнула над водою.

— Ти ще довго будеш налаштовуватися? Пам’ятай ми обмежені в часі. — Я видихнула роздратування, піднялась і почала стягувати сукню через голову. Коли мої очі знову стали вільні від тканини я побачила погляд Стіва. Там було щось таке чого я раніше не помічала, але не встигла я зморгнути як він вже відвів погляд пливучи від човна. Я обережно поклала сукню на сидіння накриваючи сумкою, щоб її випадково не здуло вітром. Добре що я вдягнула купальник ще в номері. Я поправила верх, що затягувався на шиї, низ купальника був з високою талію, обожнюю такі моделі, вони найбільше пасують до моєї фігури. Ставши на бортик, я набрала повні груди повітря і пригнула у воду. Швидко випливаючи наверх, забираючи мокре волосся з обличчя. Вода була на диво прозорою я могла бачити навіть нігті на ногах. Неочікувано на мене посипалося сотні водяних бризків.

— Зупинись. — Я почала швидко відпливати, але мої зусилля порівняно з його були зі швидкістю равлика. Тому через декілька секунд на мене знову полилися бризки. Ну гаразд, я готова нападати, я швидко перекрутилася під водою повертаючись в його бік і запускаючи рукою краплини води вже на нього. Це було весело, я намагалася втікати від нього сміючись і відповідаючи на його атаки. Давно я вже не відчувала себе так легко, ніяких турбот лиш відчуття присутності в теперішньому. Стомившись ми вирішили піднятися на борт, я схопилася руками за край намагаючись відтягнутися і піднятися на борт, але це видалося на диво складно.

— Потрібна допомога? — До мене підплив Стів.