Читати книгу - "Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава"

– Прошу вибачення, леді, мені вже час, – принц швидко пішов до палацу.

Поведінка Джессі мені здавалася ще дивнішою, ніж принца Лео. Вже кілька разів ще на балу я помічала, що, тільки на горизонті з’являється принц, Джессі із жвавої, бадьорої та веселої перетворюється на найскромнішу дівчину, яку я коли-небудь бачила. А, коли ми з нею залишалися на самоті у моїй чи її кімнаті, вона частенько вихваляла найкращі риси принца Лоруеля. Може, вона в нього закохалася? Я вирішила не забивати собі голову ще й цим питанням і, коли предмет зітхання моєї сестри зник на безпечну відстань, недовго думаючи, запитала її напряму:

– Джессі, тобі подобається принц Леонардо?

– Що ти! – обурилась вона і ще більше почервоніла. – Хіба що трішечки… Але ні, я знаю, що ви маєте одружитись, і не буду втручатись.

– А ось я не маю нічого проти того, щоб ви були разом. Тим паче, між мною і принцом ніколи не буде справжнього шлюбу, а документація на паперах – лише слова, які не мають дійсності в душі.

– Твоя правда. Але я обіцяю, що не буду втручатись.

– Яка різниця, хто з нас одружиться з принцом? Шлюб буде вигідним в обох випадках, – промовила я.

– Ні, ти старша, тому маєш стати королевою. А ще особисто я вважаю, що справжня принцеса може пожертвувати своїми почуттями заради тисяч людей, благополуччя яких залежить від цього шлюбу, – сказала Джессі.

Так, вона в чомусь мала рацію, але ж я не справжня принцеса… У мене було своє власне життя, своя сім’я, друзі і плани. Я не можу просто ось так все викинути і проміняти на життя принцеси з некоханою людиною.

Джессі лишилась читати свою книгу, а я пішла до своїх покоїв.