Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Наступного ранку Ліана прокинулася з відчуттям, що щось змінилося. Вона ще пам’ятала вечір у кімнаті Яна, коли випадковий поцілунок став незапланованим експериментом закону тяжіння. Тепер вона вийшла на вулицю, вдягнена у свої звичні джинси та светр, сподіваючись, що день у школі пройде нормально.

На шкільному подвір’ї Ліана зустріла свою подругу Ангеліну, яка, як завжди, мала на обличчі величезну усмішку і трохи занепокоєний погляд.

— Лі, як ти? — запитала Ангеліна, обіймаючи її.
— Добре, — відповіла Ліана, притримуючись своїх думок про вчорашній вечір.
— Ну, розкажи мені, що нового? — Натхненно примружилася Ангеліна, очікуючи цікавих подробиць.

Ліана, трохи замислено, сказала:
— Ну, нічого особливого… просто вечір з науковими експериментами і неочікуваною демонстрацією закону тяжіння.

У цей момент до них підійшов Ян, який здавалося, щойно відчинив двері для нового дня. Він посміхнувся і, трохи стискаючи руки, сказав:
— Привіт, Лі! Чи є в тебе вільна хвилина після уроків? Я планую зайти до невеличкого кафе неподалік і подумав, що можливо ти приєднаєшся до мене, щоб обговорити наш проєкт.

Ліана на мить замерла, поглянувши на Яна з легкою здивованістю, а потім відповіла:
— Привіт, Ян. Дякую за запрошення. Зустріч, як ти кажеш, має бути…
Вона присміхнулася, додаючи з жартівливим відтінком:
— Так, зустріч ділового характеру. Ми обговоримо закон тяжіння, космічні сили і, можливо, підемо обговорити, чому яблука падають саме так.

Ян посміхнувся ще ширше, немов почувши найсмішніший жарт:
— Гаразд, ділова зустріч у кафе – тоді до зустрічі після уроків!

Він розвернувся і пішов у бік шкільного корпусу, залишаючи Ліану і Ангеліну в роздумах.

— То це що, побачення? — перепитала Ангеліна, не приховуючи інтересу, коли Ян уже зник із поля зору.

Ліана покачала головою і сказала з легкою посмішкою:
— Ні-ні, це просто ділова зустріч. Я ж не планую залишатися в романтичних історіях, як у кіно. Це лише обговорення проєкту… і, можливо, якийсь додатковий експеримент із законодавством сили тяжіння.

Ангеліна здивовано підняла брову:
— Ех, Лі, ти завжди так нахабно відмовляєш, коли справа доходить до романтики.

— Ні, справа не в цьому, — відповіла Ліана, — просто я хочу, щоб все було зрозуміло: це зустріч для роботи.

Ангеліна широко посміхнулася, підморгнувши:
— Гаразд, ділова зустріч. Але я ж знаю, що навіть ділова зустріч може перетворитися на щось цікаве.

Ліана засміялася:
— Ну, якщо так, то хай буде цікаво, але без додаткових наукових експериментів, добре?

— Обіцяю, — відповіла Ангеліна, і вони разом пішли до уроків, обговорюючи план на день та всілякі смішні ситуації, які могли трапитися з ними в школі.

Так почався новий день, сповнений не лише контрольних і домашніх завдань, але й несподіваних зустрічей, де кожен жест, кожне слово могло стати початком чогось нового… або хоча б черговим смішним інцидентом, який вони зможуть згадувати з усмішкою.