Читати книгу - "Кров і попіл, Анна Джейн"

Софія відвела погляд у вікно.

— Я не знаю, що буде далі, Лео. Але тепер мені зрозуміло одне: ця війна не закінчиться, поки хтось не програє.

Лео стиснув кермо.

— Ми не програємо.

Коли вони повернулися в "Luna Nera", на столі вже чекала нова записка.

"Ви зробили свій вибір. Чекайте удару."

Карло схопив записку.

— Россі швидко реагують.

Лео зім’яв папір.

— Вони думають, що нас залякали. Але тепер це наша черга.

Лео зібрав своїх людей.

— Ми не будемо чекати, поки Россі нападуть. Ми вдаримо першими.

Марко посміхнувся.

— Нарешті ти говориш правильно.

— Завтра вночі ми беремо під контроль їхній головний склад у порту. Без ресурсів вони довго не протягнуть.

Карло кивнув.

— Це ризиковано, але дієво.

Лео підняв погляд.

— Ця війна закінчиться швидше, ніж вони думають.

Софія стояла в кутку, спостерігаючи за ним.

Він змінювався.

І вона не була впевнена, чи подобається їй цей новий Леонардо Мартеллі.