Читати книгу - "Афера на двох, Ірен Кларк"

Олівер

Нічне місто жило своїм ритмом. Вогні ліхтарів мерехтіли в дзеркалах мого Mercedes-AMG GT, а в повітрі змішувалися запахи бензину, асфальту та гарячого повітря, що підіймалося від доріг. Я виїхав з паркінгу клубу на рівному, спокійному диханні потужного двигуна, ще не знаючи, що наступні хвилини перетворяться на справжню гонку за виживання.

Спочатку я не звернув уваги, коли чорний Range Rover вирулював з сусіднього ряду, ніби просто їхав у тому ж напрямку. Але коли він різко змінив смугу слідом за мною, моя шкіра вкрилася мурахами.

Ще одна машина — BMW X5 — теж пішла за мною.

Збіг?

Можливо.

Але не для мене.

Я звик читати ситуацію, відчувати, коли за тобою стежать. Це була не просто випадковість.

— Чорт… — пробурмотів я, стискуючи кермо.

Я не збирався перевіряти, що їм потрібно.

Поворот. Я різко загальмував перед світлофором, перескочивши на сусідню смугу. Люди Андрія спробували зробити те ж саме, але я вже дав по газах. Двигун заревів, і Mercedes рвонув уперед, залишаючи позаду червоні вогні.

Заднє дзеркало відобразило, як Range Rover і BMW не зупинилися. Вони не чекали зеленого.

Вони гналися за мною.

— Гаразд, хлопці, ви хочете пограти? Давайте пограємо.

Я врізався в потік машин, пробираючись між рядами. Вузька вулиця, забудова з обох боків. Якщо мене зажмуть тут, у мене не буде варіантів для втечі.

Тому я зробив єдине правильне рішення.

Гальма.

Mercedes різко скинув швидкість.

Range Rover, не очікуючи такого маневру, ледь не врізався в мене ззаду, а BMW змушений був різко змінити напрямок. Цього вистачило. Я вклинувся між машинами, перескочивши на сусідній ряд, і рвонув до проспекту.

Перший поворот праворуч.

Потім ще один.

Глухий кут?

Ні, я тут уже катався.

Зліва старий прохідний двір, вузький провулок. Для джипів там надто тісно, а мій Mercedes ще може туди втиснутися.

— Давай, бейбі, не підведи…

Колеса визжали по асфальту, коли я маневрував на швидкості. Дахи будинків промайнули над головою, розмиті в темряві нічного неба.

За мною?

Range Rover і BMW навіть не спробували.

Вони розвернулися.

— Ага, так я і думав.

Їм не хотілося дряпати свої іграшки.

Я вирвався з провулку на іншу вулицю й натиснув на газ.

Тепер у мене була перевага.

За кілька хвилин я вже був далеко.

Високі будинки промайнули в бічному огляді, коли я повернув на знайому вулицю. Моє серце все ще билося швидше, ніж зазвичай, а пальці стискали кермо трохи міцніше, ніж треба.

Вони знали, де мене шукати.

Це означало тільки одне.

Я більше не просто випадковий гравець у цій грі.

Я став їхньою ціллю.