Читати книгу - "«спадкоємиця темряви» частина 1, Настя Коваленко"

Після того, як професори обговорили стан Селестіни, всім учням наказали повернутися на уроки.

Але Джеймс і його друзі навіть не думали сидіти склавши руки.

Орден Надії зібрався в одному із старих закинутих класів на третьому поверсі.

— Ми не можемо чекати, поки дорослі все розслідують, — тихо сказав Джеймс, стиснувши кулаки. — Ми маємо діяти самі.

— Але як? — знервовано запитала Лілі. — Ми ж навіть не знаємо, що сталося насправді!

Роуз витягла з кишені мапу Мародерів — старовинний артефакт, який колись належав Гаррі Поттеру.

— Ми можемо побачити, хто заходив у лікарню, — запропонувала вона. — Якщо хтось приходив до палати Селестіни, ми це побачимо.

Вони розгорнули мапу на старому столі й промовили:

— Урочисто клянемося, що задумали тільки лихе!

На пожовклому пергаменті з'явилися рухливі точки з іменами.

Вони швидко знайшли лікарню.

Побачили, що через кілька хвилин після відходу Джеймса, до палати заходив... Скорпіус Малфой.

— Це він! — вигукнув Алан. — Я знав, що йому не можна довіряти!

— Поки що це лише підозра, — тверезо зауважила Роуз. — Потрібні докази.

Джеймс стиснув зуби.

— Добре. Тоді ми будемо стежити за ним. Він сам себе видасть.

У той же час...

В одній із таємних кімнат Слизерину Скорпіус Малфой стояв перед своїми однокласниками.

— Вона більше не буде нам заважати, — холодно промовив він. — Поки вона паралізована, ми можемо діяти.

— А якщо нас викриють? — запитав один із хлопців.

— Не викриють, — посміхнувся Скорпіус. — Я все продумав. І скоро вона стане нашою зброєю.

Кінець розділу!