Читати книгу - "Строк минає на світанку"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ні, ви не розумієте. От дивіться — ці п'ять сірників, що лишились, усі з правого боку.
— Авжеж, — сказала вона. — Я це з самого початку бачила.
— Іще не все! Осьде мої… — Він витяг з кишені сірники й подав їй. Одірвіть одного, витріть і погасіть. Не думайте про те, що ви робите, просто витріть сірника, так ніби хочете, приміром, зварити каву. Ну ж бо! Не думайте!
Вона витерла сірника, погасила його і непорозуміло звела очі.
— Ну, то з якого боку ви одірвали сірника? З правого. Кожен, хто вживає такі сірники, тримає їх у лівій руці й видриває одного по одному з правого боку. А тут — навпаки. Тепер ви розумієте? Той чоловік, що сидів у кріслі навпроти Грейвза, був лівша.
Вона розтулила уста й немов прикипіла до місця.
— Я не знаю, хто то був, — провадив далі Квін, — який мав вигляд і чи він убивця, але я певен: він чогось нервувався, зжував сигару, між ним і Грейвзом була якась суперечка, й він лівша.
Вона простягла руку й взяла сірники. І раптом він помітив, що вона якось чудно дивиться на нього.
— Пробачте мені, Квіне… — мовила вона співчутливо.
— Про що це ви?
— Усе це не те.
— Як, чому?..
— То була жінка, — сказала вона. — Ось понюхайте. Просто піднесіть ці сірники до носа.
Він розсердився.
— Ви хочете сказати, що й цю сигару зжувала жінка? В цьому кріслі сиділа жінка?!
— Я нічого не кажу ні про крісло, ані про сигару — тільки прошу вас понюхати ці сірники. Ну як?
З виразу його обличчя було видно, що він завагався.
— Парфуми, — сказав знехотя. — Дуже легкий запах парфумів.
— Сірники із жіночої сумки. Вони лежали там довго. А сумка напахчена. Це безперечно. Сумку відкривали тут раз чи два. Я відчула запах ще в коридорі, в темряві. В цій кімнаті сьогодні була жінка.
Та він не хотів поступатися.
— А сигара? Хто скурив дві сигари — одну міцну й одну легку, одну спокійно, а другу — нервуючись? По-вашому, виходить, що він сам?
— Можливо, сьогодні тут був і чоловік — перед жінкою або ж після неї. А може, й разом з нею.
— Ні, такого не може бути, — рішуче заперечив він. — Недокурок свідчить, що чоловік сидів у цьому кріслі проти Грейвза, а коли вірити сірникам, жінка також сиділа тут. Не могли ж вони сидіти удвох!
— А може, він попрохав її дати сірники. Він сидів тут у кріслі й розмовляв з Грейвзом, а вона — десь осторонь, слухала.
— Не годиться! Якби в нього скінчилися сірники, десь тут була б порожня коробка чи обгортка. Ні, вони були не разом.
— Ну гаразд, нехай не разом, але ж нам від того не легше. Хто прийшов перший? Адже вбивця був тут останній.
— Так ми дуже скоро докопаємось істини! — мовив він з похмурою іронією.
«Цок-цок, цок-цок, цок-цок…»
Стоячи коло крісла, обоє втупили очі в підлогу — щоб не подивитися на годинник. І, може, саме тому, що так пильно розглядали підлогу, помітили це, хоч килим був брунатного кольору. Нараз вона нахилилась і підняла щось з підлоги біля крісла, на якому вони знайшли сірники.
— Щось іще? — стрепенувся він.
— Погляньте, — відказала вона.
Половина маленького брунатного кружальця, з двома дірочками та зубчиками, що лишилися від інших двох дірочок. У цілих дірочках — закруток брунатної нитки.
— Ламаний ґудзик, — прошепотів він.
— Це від жилета?
— Ні, від піджака, з манжети. Знаєте, збоку на рукаві… Мабуть, він давно вже вломився, а сьогодні, нарешті, одірвавсь… — А може, це Грейвзів ґудзик? Може, він лежав тут уже давно?
— Ну що ж, давайте оглянемо його костюми, перше ніж діяти далі. Хвалити бога, це річ цілком можлива. Ґудзик від костюма брунатного чи кавового кольору. Не треба бути чоловіком, аби знати, що на сірих і синіх костюмах брунатних ґудзиків не буває. А він лежить у смокінгу. Отже, треба подивитися в шафі.
Вона пішла в спальню, відчинила шафу і простягла руку до вимикача.
— З вікнами гаразд?
— Так, я запнув завіси. — Він глянув через її плече і зачудовано витріщив очі. — Ти диви! Скільки ж це людина має прожити, щоб позношувати таку силу одежі!
Обоє воднораз подумали про те саме: адже він прожив небагато, — але нічого не сказали.
— Ось брунатний костюм, до нього такий ґудзик мав би підійти. — Вона зняла плічка, підняла один рукав, тоді другий, провела пальцем по ґудзиках на жилеті. — Ні, всі є. — І повісила костюм на місце. — А ось іще один. — Зняла його, почала оглядати.
— Дивіться й на штанах, на задній кишені, — порадив він. — Вона звичайно теж застібається на ґудзик.
— І тут усі ґудзики цілі. — Вона сховала костюм у шафу. — Ну от і все. Ні, стривайте, онде ще якийсь піджак висить, просто на кілочку. Мабуть, дуже старий. Він теж брунатного відтінку. — Поглянула й повісила його назад. — ІІі, тут не такі ґудзики: вони без дірочок, з вушком зісподу. — Вона зачинила дверцята шафи. — Отже, це ґудзик від піджака того чоловіка, що приходив сюди, жував сигару, нервувався і, можливо, був лівша. Вони повернулися до кімнати.
— Тепер, Квіне, ми знаємо про нього дещо більше. Ви розумієте? Він одягнутий у брунатний чи кавового кольору костюм, на рукаві якого бракує одного ґудзика. О боже, якби ми були справжні детективи, то знаєте, що могли б а усім цим зробити! Нам би й половини цих відомостей вистачило.
— Таж ми, хвалити бога, не детективи, — сказав він.
— Сьогодні мусимо ними бути.
— Нью-Йорк — найбільше місто у світі.
— Дарма, можливо, це тільки полегшить нам пошуки. Якби це було маленьке містечко, майже село, як от у нас дома, вони б знали, що їх можуть знайти, і сховались би. Годі б вони були обережні, й нам би ніколи їх не здолати… А Нью-Йорк такий величезний, що вони почувають себе в безпеці. І, може, навіть не критимуться. Адже можна трактувати це й так, правда?
— Все марно, Руді! — тяжко зітхнув він. — Навіщо обдурювати себе? Це не дитяча казка, де від єдиного помаху чарівної палички діються чудеса.
— Не треба… — мовила вона тихо. — Прошу вас, не треба. Не змушуйте мене боротися за двох. — І похилила голову.
— Я боягуз, — сказав він. — Пробачте мені!..
— Ні, ви не боягуз, а то б ми не були зараз тут.
«Цок-цок, цок-цок, цок-цок…»
— Я зараз обернусь
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Строк минає на світанку», після закриття браузера.