Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Маргаритко, моя квітко 📚 - Українською

Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маргаритко, моя квітко" автора Крістіні Нестлінгер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 103
Перейти на сторінку:
про те, як гарно їй було під дашком плаща-намету, вона не згадала. І про ту думку: «Байдуже, чи він бреше…» – вона теж не обмовилась.

– І що буде далі? – спитала мама.

– В будь-якому разі ми не розійшлися ворогами, – сказала Маргарита.

– А тепер добре послухай, моя доню, – мама скрутила з Маргаритиної вологої футболки товстеньку ковбаску. – Як на мене, то тут усе ясно! Кальб веде нечесну гру! Йому хочеться з тобою цілуватися, тулитися до тебе, мацатись. Але ти для нього недостатньо вродлива, щоби визнати перед іншими, що ти його дівчина!

– Але ж він їм усе розповів, – заперечила Маргарита. Мама розлючено кинула футболку на підлогу.

– Що він розповів? – крикнула вона. – Що він твій хлопець? Що ти йому подобаєшся? – Вона похитала головою. -Ні, що він тебе цілував і мацав! Типово! Як мисливець про здобич – ось як він говорить про дівчат! Ти що, не помічаєш різниці?

Звісно, Маргарита помічала різницю. Однак вона сказала:

– Але якось же я йому подобаюся. Я це бачу!

– Мене бере така лють, як подумаю, що якісь придуркуваті хлопці стоять, як ті півні, і гуртом обговорюють тебе і твої груди! – говорячи це, мама з розмаху вдарила щіткою по умивальнику.

Глибоко вражена і приголомшена Маргарита навпочіпки сиділа у ванні. Такого сплеску материнської любові вона ще ніколи не бачила.

– А що мені було робити? – пригнічено спитала вона. Виходячи з лазнички, мама сказала:

– Ти в жодному разі не повинна принижуватися до того, щоби ставати об'єктом чиєїсь хоті!

Довго, аж поки вода зовсім не вистигла, Маргарита сиділа у ванні й думала над маминими останніми словами. Вони не йшли їй із голови і коли вона милася під душем та витиралася. Вона забула про них лише тоді, коли хотіла зачесати волосся і не змогла знайти бальзам. Без бальзаму для волосся, це Маргарита знала точно, їй доведеться годинами розплутувати пасмо за пасмом, вириваючи жмутки завбільшки з цапину бороду. Вона вийшла до передпокою і гукнула:

– Меді! Меді! Ти мені потрібна, збігай до магазину!

Меді не відповіла. З вітальні лунала мелодія з «Кур'єра імператриці» – старого серіалу, який повторювали в передвечірній програмі. Меді була фанаткою «Кур'єра». Ніщо зараз не змогло би відірвати її від телевізора – ні пожежа, ні тисячі гримучих змій, і вже аж ніяк не прохання сестри купити бальзам до волосся. Маргарита навіть не намагалася. Вона пішла в кухню до мами. Мама запихала в сушильну камеру білизну. Маргарита запитала, коли повернеться Гансик. Мама, знизуючи плечима, відповіла, що не знає: все залежатиме від того, що Манфредова мама приготувала сьогодні на вечерю.

– Мені потрібний бальзам! – Маргарита показала на свій скуйовджений чуб. – Бальзам закінчився!

– О'кей, – зітхнула мама. Вона пішла до передпокою і вже хотіла скинути капці й перевзутись у черевики, аж тут відчинилися двері й увійшов тато. Тато кивнув мамі та Маргариті й почав розщіпати плащ.

– Не роздягайся, – попросила його мама. – Зроби таку ласку, принеси Маргариті бальзам для волосся.

– Я? – тато поглянув так спантеличено, ніби йому зробили якусь непристойну пропозицію.

– Мені треба вдягатись! А ти вбраний! – сказала мама. Вона прихилилася до вішака і схрестила руки на грудях. Маргарита помітила: йдеться не про вдягання, йдеться про принцип.

– Я навіть не знаю, що таке бальзам для волосся, – спробував викрутитися тато і розстебнув останній ґудзик плаща.

– Продавець знає, цього вистачить, – сказала мама.

Тато сердито поглянув на маму, тоді знову застебнув плащ і вийшов із квартири. Двері він за собою захряснув так, що загойдалася лампа в передпокої. Маргарита почувалася ніяково. Не досить того, що між татом і мамою останнім часом і так були сварки та непорозуміння. Тепер, через цей дурнуватий бальзам для волосся, вона стала учасницею суперечки й опинилася на боці мами. А цього вона зовсім не хотіла.

– Корона йому з голови не впаде, – сказала мама. – Ну, хіба це не смішно! Уяви собі, якби я за кожним разом, коли треба щось зробити чи щось принести, робила такі міни!

– Це тому, іро він не звик, – спробувала виправдати тата Маргарита.

– І який з цього висновок? – мама подивилася так, ніби була завучкою передпенсійного віку, а Маргарита – ученицею, котра ось-ось провалить іспит. – А висновок такий, що він мусить звикати! – виголосила мама, не чекаючи на відповідь Маргарити, і повернулася до кухні.

Маргарита залишилась у передпокої. Чекаючи на тата, вона думала: «Здається, річ зовсім не в маминому схудненні! Проблема в чомусь іншому! В чомусь зовсім-зовсім іншому!»

її розмірковування перервав засапаний тато. Його можна було почути ще на сходах. Відхекуючись і зітхаючи, він відчинив двері квартири.

– Ось, моя рідна, – сказав він і кинув їй велику білу пляшку. На ній було написано «Ланком де Парі». Такого шалено дорогого бальзаму для волосся у Закмаєрів не було ще ніколи.

– Дякую, тату, – сказала Маргарита і зникла в лазничці. Промиваючи волосся, вона продовжувала думати про маму. «Може, вона вже не любить тата? – припустила дівчина. – Багато хто з роками втрачає любов. А може, вона ніколи його особливо не любила… Зрештою, вони ж побралися через те, що в мами мала народитися я. Можливо, якби не я, вона би вийшла заміж за когось зовсім іншого!

Маргарита сушила волосся, намагаючись зробити його якомога рівнішим. Саме в той момент, коли вона взялася за останнє пасмо, з кухні долинув гучний зойк. Маргарита вимкнула фен і поспішила на кухню. Там вона побачила тата, котрий стояв перед кошиком із білизною, тримаючи в кожній руці по парі довгих білих підштанців. Мама сиділа за кухонним столом.

– Ах, отак, отак-от!? – репетував тато. – Оце радникові май-тки. – Він кинув білизну на землю і витягнув іще кілька підштанців. – Отут ми маємо їхні шановні радницькі майтки! – кричав він. – Чудово!

– Можеш не лічити, – сказала мама тремтячим голосом. – їх одинадцять. Я мала занести їх до пральні, та якщо виперу сама, то зароблю сотню!

Тато копнув білизну, яка лежала на підлозі, й попрямував до дверей кухні. Звертаючись до Маргарити, він сказав:

– Вона геть здуріла! У неї в голові не лишилося нічого, крім грошей і голодування!

– Не втягуй дитину в наші справи, – озвалася мама. Тато зупинився і простягнув руку в бік мами:

– А якщо вже ти заробляєш гроші, то я попрошу, щоби ти теж давала свою частку

1 ... 16 17 18 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маргаритко, моя квітко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маргаритко, моя квітко"