Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

– А тоді я попрошу, – сказала мама, – щоби ти робив половину хатньої роботи! Інакше я не дам ні копійки!

Тремтячими пальцями вона витягла з кишені пачку жувальної ґумки, швидко розгорнула п'ять жуйок і запхала в рот. Почавши нервово жувати, вона мало не схлипувала:

– Мені потрібні мої гроші! Я не скупа! Вони мені справді потрібні!

– Ну, і навіщо? – тато трохи стишив голос. Здавалося, це його справді цікавить.

– Я збираю гроші на наступну осінь, – сказала мама. – Тоді мені самій знадобиться помічниця!

Тато здивовано витріщився на маму.

– Ти працюєш хатньою робітницею, щоби найняти собі хатню робітницю? – спитав він, дуже повільно добираючи слова.

Мама ствердно кивнула:

– Наступної осені я не зможу так багато часу проводити вдома, – пояснила вона. – І грошей я теж не зможу заробляти, бо піду вчитися. Я хочу стати соціальною працівницею!

З вітальні долинула фінальна мелодія «Кур'єра імператриці», й на порозі, мирно посміхаючись, з'явилася Меді.

– Сьогодні вони його мало не застрелили, – сказала вона. Меді ніхто не відповів, а вона такого не любила.

~ Що таке? – заскиглила вона. – Що з вами? Чому ніхто нічого не каже?

– Вибач, Меді, – сказав тато. – Але твоя мама нам щойно оголосила, що вона восени піде до школи!

– Ну то й що? ~ Меді зайшла до кухні, взяла з полиці солону соломку, відкусила і почала жувати.

– Це ж тільки на два роки, – хрумкаючи соломкою, сказала Меді, – а тоді в неї буде справжній фах, і вона буде працювати разом із Марі-Луїзою. А мене разом зі Сепі і Пепі буде на цей час брати до себе Веті!

Татове обличчя почервоніло від гніву.

– Як це приємно, – закричав він, – дізнаватися від шестирічної доньки про плани своєї дружини!

– Я говорю з усіма, хто мене слухає, – відрубала мама.

– То поцілуй мене в дупу! – скипів тато і вибіг із вітальні. Меді спантеличено подивилася йому в слід.

– Що він сказав? – здивувалася вона. – Він це справді сказав?

– Справді! – підтвердила мама і розплакалася.

Меді страшенно зраділа і почала стрибати на одній нозі довкола мами і кухонного стола, примовляючи:

– Якщо йому можна таке казати, то мені теж можна! Рівноправність! Рівноправність!

– Про мене, можеш казати, що хочеш, – схлипнула мама, і Меді пострибала далі, вигукуючи речення, яке їй було заборонено говорити, аж поки Маргарита не затулила їй рота.

Розділ 6

у якому Маргарита не лише бачить погані сни, але і загалом почуває себе досить паскудно, що суттєво впливає на її розпорядок дня

Тієї ночі Маргарита страшенно погано спала. їй снилася якась чортівня. В одному сні вона опинилась у дивній школі. Поряд із нею за партою сиділа мама, вчительку звали Марі-Луїза, а тато був кимось на кшталт директора школи й сидів іззаду, спостерігаючи за уроком. Мама-школярка вистрелила з рогатки і влучила татові-директору скобкою по носі, але тато-директор подумав, що це зробила Маргарита, і почав на неї кричати. Учителька Марі-Луїза реготала з цього, тримаючись за боки, а Флоріан Кальб, який теж був у цьому класі, іржав дуетом із учителькою.

А потім Маргариті наснилося, ніби надворі люта зима, а вона стоїть у засніженій долині. Праворуч на обрії – безлисте дерево. Ліворуч на обрії ~ теж безлисте дерево. І з якоїсь незрозумілої причини, яку вона потім не могла пригадати, її одяг був схований у дуплі одного з цих дерев. Посеред засніженої рівнини, гола-голісінька, вкрита гусячою шкірою, клацаючи зубами, вона була в цілковитому розпачі. І тут на білому коні прискакала панночка. Очевидно, аристократичного походження, бо і на ній, і на її коні з ніг до голови були витаврувані дев'ятизубі княжі корони. Не зупиняючи коня, аристократична панночка нахилилася над Маргаритою, кинула на неї зверхній погляд і з огидою в голосі промовила: «Прикрий свою соромоту, о ти, ганебний об'єкте хоті!»

А ще Маргариті наснилося, що з люстри у вітальні скапувала мильна піна, а під нею стояла мама, підставляла під піну радникові майтки і терла плями. При цьому мама співала якусь сумну і дуже гарну пісню. А тим часом Маргарита лежала у ванні, вмонтованій під обіднім столом. їй було там трохи тісно, бо тато теж сидів у ванні. Він вистромив із піни руку, в якій був пістолет, і цілився у шнур люстри. Маргарита хотіла попередити маму, та, на жаль, не могла говорити, бо рот у неї був заліплений великою жувальною ґумкою.

Зранку Маргарита, бліда, запухла, з колами під очима, ледве виповзла з дитячої. У коридорі вона наштовхнулася на тата, котрий саме прямував у туалет. Добре, що він вчасно схопив її за плечі, бо інакше вона би неодмінно зашпорталася. Поглянувши на Маргариту, тато скрикнув:

– З дитиною щось негаразд! Дитина хвора! У дитини крутиться голова!

Мама вибігла з кухні, Гансик і Меді вискочили з лазнички. Мама дивилася стурбовано, Гансик і Меді поглядали зацікавлено.

– Маргарито, йди назад до ліжка, – сказала мама. – Ти, певно, застудилась. Очевидно, вчорашня гаряча ванна не допомогла.

– І я застудилась, і я хочу назад до ліжка, – заскиглила Меді й уже рушила в дитячу, та мама загородила їй дорогу і погнала назад до лазнички. Тато підхопив Маргариту під пахви і повів, немов смертельно хвору. Маргарита, заспана і спантеличена такою інтенсивною батьківською турботою, не протестувала і дозволила вкласти себе в ліжко.

– Ходи, моє золотко, – примовляв тато. – Ходи, я тебе накрию, і тобі стане ліпше!

Він справді загорнув Маргариту з головою і ніжно погладив по маківці, що визирала з-під ковдри. А тоді звернувся до мами, котра стояла у дверях і здивовано спостерігала за турботливим батьком:

– Ти що, не бачиш, що Маргарита хвора? Чи цього ти теж тепер не помічаєш?

Мама нічого не відповіла, і тато провадив далі:

– Тобі, напевно, теж має бути зрозуміло, що дитині потрібний догляд, правда? "

Мама знову промовчала.

– Та якщо тобі твій клятий радник важливіший, то йди до нього, а дитина нехай залишається сама!

– То ось до чого це все! От звідки віє вітер! – мама схрестила руки на грудях. – А я вже думала, з якого це дива ти раптом став такою турботливою нянею. Це і справді було би щось новеньке!

Мама зневажливо подивилася на тата:

~ Раніше ти ж навіть не