Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Затемнення 📚 - Українською

Читати книгу - "Затемнення"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Затемнення" автора Стефані Маєр. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 137
Перейти на сторінку:
Дуже дивно.

Едвард зробив декілька кроків назустріч Джейкобу, і я відчула, що йому не по собі від того, що підвів мене так близько до вовкулаки. Відвівши назад мою руку, він наполовину затулив мене спиною.

— Ти міг би нам подзвонити, — сказав Едвард сталевим голосом.

— Вибач, — відповів Джейкоб із глузливою посмішкою. — Я не записую телефони кровопивць.

— Ти міг би подзвонити до Белли — я часто там буваю.

Джейкоб стиснув щелепи і насупив брови, але нічого не відповів.

— Навряд чи це годяще місце, Джейкобе. Поговорімо про це пізніше.

— Ага, звичайно! Після школи завітаю до твого склепу! — пирхнув Джейкоб. — А чим тебе не влаштовує зараз?

Едвард виразно роззирнувся навкруги, показуючи очима на свідків, які ледве чи перебували за межею чутності. Ще декілька осіб переминалися на тротуарі; в їхніх поглядах світилося очікування. Вони наче сподівалися, що ось-ось вибухне бійка і розбавить ранкову рутину чергового понеділка. Я бачила, як Тайлер Кроулі штурхонув ліктем Остіна Маркса, і вони зупинилися на шляху до свого класу.

— Я вже знаю, що ти мені скажеш, — сказав Едвард Джейкобу так тихо, що я ледве могла розчути. — Послання доправлене. Вважай, що ми попереджені.

Едвард кинув на мене швидкий стурбований погляд.

— Попереджені? — запитала я у повному нерозумінні. — Про що ви говорите?

— Ти не сказав їй? — очі Джейкоба наповнилися недовірою. — Ти що, злякався, що вона стане на наш бік?

— Будь ласка, облиш, Джейкобе, — відтяв Едвард.

— Чому? — не вгавав Джейкоб.

Я нахмурилася, геть нічого не розуміючи.

— Чого я не знаю? Едварде?

Проте Едвард пильно дивився на Джейкоба, ніби не чув мене.

— Джейку?

Джейкоб поглянув на мене з-під зведеної брови.

— Хіба він тобі не сказав, що його старший… брат перетнув межу в суботу вночі? — сарказм аж порскав із нього. Потім він перевів зір на Едварда: — Пола повністю виправдали в…

— То була нічийна територія! — просичав Едвард.

— Неправда!

Джейкоб помітно кипів від обурення. Його руки тремтіли.

Він струснув головою і два рази глибоко втягнув повітря.

— Еммет і Пол? — прошепотіла я. Пол був Джейкобовим найнепосидючішим побратимом по зграї. Це він утратив над собою контроль одного далекого дня в лісі — спогад про сірого вовка, який вишкірився на мене, раптом ожив у голові.

— Що сталося? Вони билися? — запитала я з високими тривожними нотками в голосі. — Через що? Пол поранений?

— Ніхто не бився, — заспокійливо сказав мені Едвард. — Ніхто не поранений. Не бійся.

Джейкоб недовірливо спостерігав за нами.

— Ти їй що, взагалі нічого не розповів? Це тому ти на вихідні забирав її звідси? Щоб вона не дізналася про…?

— Досить, — Едвард обрубав Джейкоба на півслові, й у цю мить його обличчя наводило страх — справжній страх. На якусь секунду він став схожим на… на вурдалака. Він дивився на Джейкоба з пекельною, неприхованою ненавистю.

Джейкоб звів брови, але не поворухнувся.

— Чому ти їй не сказав?

Вони довго дивилися один на одного у цілковитій тиші.

Позаду Тейлора та Остіна назбиралася купка учнів. Я помітила там і Майка з Беном — Майк поклав руку Бенові на плече, ніби притримуючи його.

Раптом у мертвій тиші моя інтуїція розставила всі деталі на свої місця.

Те, що Едвард від мене приховував.

Те, що Джейкоб хотів мені розповісти.

Те, що примусило Калленів та вовкулак ходити в лісі у небезпечній близькості одні від одних.

Те, що змусило Едварда наполягати, щоб я летіла через усю країну.

Те, що Аліса бачила у видінні минулого тижня — у видінні, про яке мені збрехав Едвард.

Те, що я очікувала рано чи пізно. Те, що — я знала — станеться знову, попри всі мої сподівання, щоб воно не сталося. Невже це ніколи не закінчиться?

Я почула, як зі свистом, свистом, свистом, свистом хапаю ротом повітря і не можу зупинитися. Мені здалося, що школа захиталася, як під час землетрусу, але я знала, що то ілюзія, викликана тремтінням власного тіла.

— Вона повернулася по мене, — вимовила я, задихаючись.

Вікторія не збиралася здаватися, поки не доможеться моєї смерті. Вона повторюватиме одну й ту саму схему — чергуватиме фальшивий випад зі справжнім, — аж поки не знайде діру в моїй обороні. Може, мені пощастить. Може, Волтурі прийдуть по мене першими — принаймні вони вб’ють мене швидше.

Едвард міцно схопив мене, розвернувшись так, щоб затулити мене від Джейкоба, і налякано плескав мене рукою по обличчю.

— Все буде гаразд, — шепотів він мені. — Все буде гаразд. Я ніколи не підпущу її до тебе. Все буде гаразд.

Потім він поглянув на Джейкоба.

— Задоволений такою відповіддю, дворняго?

— По-твоєму, Белла не має права знати? — Джейкоб не відступав. — Йдеться про її життя.

Едвард промовив так тихо, що навіть Тайлер, стоячи за крок від нього, нічого б не почув.

— Навіщо її лякати, коли небезпека їй не загрожує?

— Краще бути наляканою, ніж обдуреною.

Я намагалася опанувати себе, але не могла втриматися від сліз. Я бачила образ Вікторії у себе перед очима — її обличчя, вишкірені зуби, налиті кров’ю очі, одержимі бажанням помститися. Вона звинувачувала Едварда у смерті свого коханця, Джеймса. І вона не зупиниться, поки не відбере кохання в нього. Кінчиками пальців Едвард витер сльози, що котилися по моїх щоках.

— Ти справді вважаєш, що краще робити їй боляче, ніж охороняти? — мовив він.

— Вона сильніша, ніж ти вважаєш, — сказав Джейкоб. — Вона переживала й гірше.

Раптом вираз обличчя Джейкоба змінився. Тепер він дивився на Едварда дивним вивчаючим поглядом. Він примружив очі, наче розв’язуючи в голові складну математичну задачу.

Я відчула, як Едвард зіщулився, і поглянула на нього. Це біль примусив його обличчя скривитися. На одну жахливу мить воно нагадало мені той день, коли ми були разом в Італії, в похмурій вежі Волтурі, в якій Джейн мордувала Едварда своїм злим даром, обпікаючи його самими лише думками…

Цей спогад вихопив мене з прострації і змусив опанувати себе. Краще нехай Вікторія сотню разів уб’є мене, аніж я знову побачу, як Едвард отак страждає.

— Кумедно, — засміявся Джейкоб, дивлячись на Едвардове обличчя.

Едвард здригнувся, та, доклавши трохи зусиль, повернув собі рівновагу. Проте в очах його читався неприхований біль. Вражена, я переводила погляд з Едвардової гримаси на зухвалу посмішку Джейкоба.

— Що ти з ним робиш? — викрикнула я.

— Не зважай, Белло, — сказав мені тихо Едвард. — Просто у Джейкоба гарна пам’ять.

Джейкоб глузливо посміхнувся, від чого Едвард знову зіщулився.

— Припини це! Що б ти там не робив.

— Звичайно, якщо ти наполягаєш, — знизав плечима Джейкоб. — Це його власні проблеми,

1 ... 16 17 18 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Затемнення», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Затемнення"