Читати книгу - "На байдарці - за снагою"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ідеальний перекат завжди дозволить вам скотитися з нього на байдарці так, як ви з'їжджали в дитинстві на санках із снігової гірки: приємно, захоплює дух і в міру безпечно. Але про всяк випадок тримайте напоготові весло, щоб своєчасно відштовхнутися від ледь помітного каменя або допомогти рулю в потрібну мить змінити напрямок байдарки.
Про перекати відомо, що їх доречно було б «послати за адресою». Правда, адресу не зазначено. Але якщо б навіть вона була відома, легше від цього б не стало. Бо від таких посилань перекати не зникнуть, так само, як і очеретяні хащі, коров'ячі броди і дерева, що невдало впали упоперек річки.
Для подолання водозливів, перекатів і тим більш порогів фартух потрібен обов'язково! Причому майже під кожним водозливом на вас може чекати зворотний вал, що здатен не тільки зупинити байдарку, а й навіть відкинути її під водозлив. Тому запам'ятайте головне: всі водозливи слід проходити на максимальній швидкості. Плигаючи з водозливу-водоспаду, потрібно полегшити ніс байдарки і навіть переднього гребця пересадити якомога ближче до корми.
При цьому будьте спостережливі: намагайтеся визначити характер хвиль за водозливом і в залежності від цього вибирайтеся на них або «пронизуйте» хвилю своєю байдаркою.
Пороги. Це завжди серйозно, особливо для людей нервових. Тому є кілька правил.
1.Форма приборкувача порогів при різноманітних варіаціях повинна включати обов'язкові деталі: надувний жилет, шолом.
2. Новачок може проходити пороги тільки з досвідченим напарником.
3. Коли немає детального і вірогідного опису порожистого відрізка, варто зробити практичний експеримент: простежити шлях, яким пливе пущений вами за течією предмет.
4. Якщо немає можливості виконати перші три правила, подолання порогів треба замінити обносом.
Ну, а більш спеціальні вказівки щодо техніки подолання порогів, перекатів і водозливів шукайте в методичній літературі, списком якої закінчується наша книжка.
Інші неприємності. «Вот мельница... Она уж развалилась...» - ці слова з відомої опери можуть зачарувати будь-кого і навіяти елегійний настрій на кого завгодно, тільки не на туриста. Бо зруйнований водяний млин (а незруйнованих майже не залишилось) може бути серйозною перешкодою на річці.
Гірше за все, коли надводна його частина зруйнована, а десь під водою криються напівзогнилі стовпи, до яких так і лине течія. Коли будете проходити повз них (або над ними), краще максимально розвантажте байдарку, зменшіть її осадку. Можна висадити й пасажирів. Нехай ідуть берегом і співають....
Мандрують байдарочники й річками, по яких колись сплавляли ліс. Дно там устелене сотнями затонулих або напівзатонулих колод. Такими маршрутами найбезпечніше проходити туристам, які вміють бачити хоча б на півметра під водою. Цього, як правило, досить для того, щоб не пошкодити байдарку.
Не дивуйтеся, коли помітите серед річки покинутий трактор-утопленик. На ньому, очевидно, повертався з весілля занадто веселий тракторист. Оскільки покинутий сільгоспмеханізм нерухомий, то його з успіхом можна обійти і справа, і зліва, і спереду, і ззаду.
На закінчення, перефразуючи відомий вираз, можемо сказати: не зустрінеш перешкоду - не подолаєш її, не подолаєш - не пізнаєш радощів перемоги.
РУХ
Часи бурлаків канули в Лету. Або майже канули. Бо навіть найбільш вперті й непокірні зараз надають перевагу можливості рухатися за течією, ніж проти.
Правда, найбільш відчайдушним (або невезучим) туристам інколи доводиться тягнути байдарку колодою кілька кілометрів угору, щоб потім провести її рукавом до сусідньої річки і зрештою спокійно й без перешкод спускатися вниз. Але й це, як правило, вимушений або непередбачений варіант.
А заздалегідь обміркована, навмисна подорож проти течії може здійснюватися лише надто огрядними громадянами, які до цього безрезультатно намагалися схуднути за допомогою дієти і лікувального голодування. І це, повірте, виправдовує себе: найбільш крупногабаритні туристи за два тижні руху проти течії набувають тополиної стрункості.
Отже, ясно: по річці краще мандрувати вниз. При цьому ви, без відриву від весла, милуєтесь прибережним ландшафтом, водночас не втрачаючи з виду фарватеру.
А ваша супутниця життя (або просто супутниця), яка сидить попереду, частіше всього взагалі не веслує. Зате, милуючись навколишньою природою, вона одночасно може в'язати на зиму светр (сліпим методом). Або чистити картоплю до вечірньої трапези.
До речі, водна гладінь - чи не єдине місце на земній кулі, де чоловікам ще вдається зберігати за собою деяке керівне становище. Адже серед капітанів далекого плавання поки що відносно мало представниць слабкої статі. Те ж саме - і на туристських байдарках: у більшості випадків капітаном або рульовим є чоловік. Принаймні, поки що.
Але на березі наші прекрасні супутниці з лихвою компенсують цю тимчасову втрату влади і там уже все управління (кермо, так би мовити) знову в їхніх руках.
Що ж, справжній чоловік повинен завжди поступатися жінці. Навіть якщо це позбавляє його певної відповідальності за майбутнє. Справжній чоловік залишається ним за будь-якої ситуації: чи то хоробро веде байдарку крізь буруни чергових порогів, чи то меланхолійно відшкрібає річковим піском закіптюжену на туристських багаттях сковорідку. Бо, врешті-решт, усі професії й посади почесні.
А як сидять у байдарці? Скажемо прямо і відверто: сидять по-різному. І не лише тому, що природа, як відомо, не терпить одноманітності.
Деякі водоплаваючі надто буквально розуміють безсмертне гасло: «Туризм - кращий відпочинок», ототожнюючи байдарку з плавучим шезлонгом або дрейфуючою розкладушкою.
Ці мандрівники під час руху, як правило, завалюються на самісіньке дно. Та так, що над фальшбортами навіть і голови не стирчать!
На вищезгаданій байдарці ілюзію безлюдності й покинутості порушують лише розкладені на деці діряві кеди та весла, що мляво ворушаться. Ними невидимий екіпаж, який заліг у мрійливому спокої на дні, безуспішно намагається зобразити те, що, на його думку, визначає дієслово «веслувати».
Але при такій сумнівній позиції весла лиш інколи здіймають слабенькі бризки. Далебі частіше вони б'ють по гілках верболозу, що звисає з берега, і лякають пернатих, які сидять на них. А то й просто розсікають нагріте липневе повітря: в міру ліниво і в міру безладно.
Другою крайністю є нав'язлива (і, м'яко кажучи, безпідставна) переконаність у тому, що твоя байдарка - цирковий кінь, а сам ти - блискучий наїзник.
Чи варто говорити, що саме таким байдарочникам-джигітам частіше, ніж іншим, доводиться поквапливо виловлювати мокрі речі, які випали на самій бистрині з передчасно перекинутої і затонулої байдарки...
Отже, в цьому питанні (як, до речі, і в багатьох інших) не завадить дотримуватися золотої середини. Дійсно, чому б вам зручно й надійно не вмоститися на щільно згорнутому наметі або спеціальних мішках, в які герметично упаковані ваші речі? Дехто віддає перевагу своїм надувним матрацам (тут до ваших
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На байдарці - за снагою», після закриття браузера.