Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Крижана принцеса 📚 - Українською

Читати книгу - "Крижана принцеса"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Крижана принцеса" автора Камілла Лекберг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 104
Перейти на сторінку:
не мала ворогів. Вони з Генріком жили мирно, як і всі звичайні люди, — після довгої мовчанки слова Бірґіт прозвучали, мов грім ясенний.

— Ми поки не знаємо достеменно, чи її вбили. Не варто гадати, доки не дізнаємося, навіщо нас викликають до поліції, — повторила Еріка. Те, що Бірґіт не відповіла, вона розтлумачила як мовчазне визнання правильності власних слів.

Рівно о дванадцятій Генрік заїхав на невеличку стоянку навпроти будинку. Вони побачили його з вікна кухні й поспіхом підвелися й накинули на себе верхній одяг. Коли він подзвонив у двері, вони вже були готові йти й чекали на нього в коридорі. Бірґіт і Генрік поцілувалися в щічку, опісля настала черга Еріки прийняти таке саме привітання. Вона не звикла до подібних манер і хвилювалася, що може знітитися, якщо зробить щось не так. Однак упоралася вона швидко й легко та вмить відчула приємний аромат Генрікового лосьйону після гоління.

— Ти ж із нами поїдеш?

Еріка була вже на півдорозі до свого автомобіля.

— Не знаю…

— Я був би дуже радий.

Еріка перезирнулася з Генріком і, глибоко зітхнувши, сіла на заднє сидіння його «БМВ». День лише починався.

Вони їхали до Танумсгеде майже двадцять хвилин і лише холодно перекинулися кількома словами про погоду й зменшення чисельності населення в сільській місцевості, намагаючись зовсім не торкатися теми неминучого візиту до поліції.

Еріка сиділа на задньому сидінні автомобіля Генріка й дошукувалася відповіді на запитання, що вона там забула. Хіба їй бракує власних проблем і чи їх не задосить, аби не втручатися в справу вбивства, якщо все дійсно так? Якщо в поліції цю версію підтвердять, то ідея книжки розвалиться, наче картковий будиночок. Вона встигла лише окреслити перші штрихи, а тепер могла так само сміливо викинути написане в смітник. Ну, це принаймні змусить її зосередитися лише на написанні біографії. Хоча можна буде й переробити начерки. Можливо, так навіть ліпше. Розслідування вбивства, імовірно, стане в пригоді.

Раптом вона усвідомила, де перебуває й навіщо їде разом із Генріком і Бірґіт. Алекс не вигаданий персонаж, якого на власний розсуд можна було подати в перекрученому вигляді. Вона була справжньою людиною, яку любили справжні люди. Сама вона теж захоплювалася Алекс. Еріка роздивлялася Генріка в дзеркало заднього огляду: він досі мав незворушний вигляд, попри те, що вже незабаром дізнається, чи його дружину справді вбили. Хіба не трапляється часто так, що вбивцею є хтось із родини жертви? Еріці знову стало соромно за свої думки. Вона ледве змусила себе відмовитися від них і полегшено зітхнула. Тепер їй хотілося, аби все це закінчилося й можна було повернутися до своїх буденних турбот.

На письмовому столі лежали товстенні стоси паперів. Дивовижно, як маленька комуна Танум могла генерувати так багато злочинів. Звичайно ж, це переважно дрібні справи, але кожну заяву необхідно розглянути, а тому зараз він сидів за паперами, немов якийсь канцелярський щур. Було б не так кепсько, якби Мельберґ бодай трохи допомагав, а не цілий день висиджував своєю товстою дупою на стільці. Укотре йому доводилося виконувати роботу замість шефа. Патрик Гедстрем важко зітхнув. Якби він не ставився до цього з гумором, хоч і чорним, то довго не протягнув би. Однак останнім часом почав замислюватися, невже це насправді є сенсом його життя.

Сьогодні на нього чекала дуже важлива подія, яка мала стати жаданим порятунком від повсякдення. Мельберґ наказав йому побути з ним під час розмови з матір’ю та чоловіком жінки, яку було знайдено вбитою у Ф’єлльбацці. Не те щоб Патрик не вбачав трагедії в усьому, що сталося, або не співчував родині жертви — справа в тому, що дуже рідко трапляється бодай щось захопливе в його роботі. І зараз йому дуже нетерпеливилося.

У школі поліції вони практикували техніку проведення допитів, але досі він не мав нагоди продемонструвати свій хист, оскільки йому діставалися лише заяви про крадіжки велосипедів або побої. Патрик подивився на годинник. Час іти до кабінету Мельберґа, де відбуватиметься розмова. Хоча допит — лише формальність, зустріч однаково не втрачала своєї важливості. Він чув плітки, ніби мати вбитої стверджує, що дочка не могла накласти на себе руки, тож йому було цікаво почути, що стоїть за цим, як виявилося, правильним твердженням.

Узявши блокнот, ручку й чашку кави, Патрик вийшов у коридор. Оскільки руки його були зайняті, двері довелося відчиняти ліктями й ногами. Увійшовши до кабінету, він обернувся й побачив її. Серце Патрика немов зупинилося на кілька секунд. Ось йому знову десять років, і він намагається смикнути її за коси. Небавом йому вже п’ятнадцять, і він вмовляє її застрибнути на мопед і зробити коло. У двадцять років він втратив надію: вона переїхала до Ґетеборґа. Патрик швидко підрахував подумки й усвідомив, що минуло щонайменше шість років відтоді, як він бачив її востаннє. Вона майже не змінилася — така ж висока й вродлива. Її волосся хвилями спадало на плечі, а біляві пасма відливали теплим відтінком. Ще в дитинстві Еріка завжди полюбляла покрасуватися, і він бачив, що вона й досі надавала великого значення своїй зовнішності. Вона здивувалася, побачивши його, але, оскільки Мельберґ суворо зиркнув на нього, наказуючи сісти, він лише мовчки кивнув їй.

Перед ним сиділи люди, яких об’єднувало одне — смерть Александри Війкнер. Її мати, маленька й тендітна жінка з ідеальною зачіскою та у вишуканому вбранні, уся в золотих прикрасах. На думку Патрика, їх було забагато. Однак жінка мала сумовитий вигляд, і якнайкраще це підтверджували темні кола під її очима. Натомість її зять не мав ознак такої зажури. Патрик заздалегідь ознайомився з матеріалами справи: Генрік Війкнер — успішний бізнесмен із Ґетеборґа, який має великі статки, що в його родині передаються з покоління в покоління. І це помітно. Не тільки завдяки очевидній вишуканості його одягу або аромату дорогого лосьйону після гоління, що розійшовся кімнатою. Цьому сприяло також дещо загадкове — наче абсолютна впевненість у тому, що саме він має право посісти найпрестижніше місце в цьому світі. Неминучий результат того, що в житті він ніколи не злидарював. Попри те, що Генрік здавався напруженим, Патрикові вдалося відчути, що чоловік упевнений у тому, що контролює ситуацію.

Надутий, як сич, Мельберґ сидів за своїм письмовим столом. Він якнайглибше заправив строкату сорочку в штани, але плями від кави однаково були на ній помітні. У пронизливій тиші, поправляючи правою рукою неслухняне волосся, Мельберґ роздивлявся кожного учасника допиту з голови до п’ят.

1 ... 16 17 18 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крижана принцеса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крижана принцеса"