Читати книгу - "Війна лайків"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У певному сенсі Інтернет пройшов шлях усіх засобів комунікації минулого. Після десятиліть неприборканого розширення павутина потрапила під контроль кількох велетенських корпорацій. Вони надто великі, щоб зазнати краху, а якщо й зазнають, то неминуче потягнуть за собою велику частину світового бізнесу.
Але в іншому очевидному сенсі Інтернет геть не схожий на своїх попередників. Онлайн-повідомлення може облетіти земну кулю зі швидкістю світла, залишаючи таких, як бідний марафонець Фідіппід, за бортом. Повідомлення не потребує жодних обтяжливих дротів чи роботи оператора. Воно може подолати мовні бар’єри завдяки простому натисканню кнопки.
Проте повідомлення – це також інструмент масової передачі, непорівняно швидший за друкарський верстат і вільніший, ніж радіо та телебачення. Усі обміни повідомленнями щохвилини приєднуються до мільйонів інших, взаємодіючи так, що цей процес мало нагадує потік інформації століття тому.
Ось чим став Інтернет. Це найпослідовніший розвиток комунікацій від часів винайдення письмового слова. Втім, як і його попередники, він безнадійно прив’язаний до людського сприйняття політики та війни. Прив’язаний навіть тісніше, ніж будь-яка платформа досі. Адже Інтернет перетворився на колосальне інформаційне поле битви, перекресливши століття усталених уявлень про таємне та явне. Цю революцію ми й розглянемо далі.
3. Правди тут немає. Соціальні мережі та кінець секретів
Немає нічого захованого, що не виявиться, ані таємного, що не пізнається і не вийде наяв.
Євангелія від св. Луки 8:17
ОПЕРАЦІЯ «СПИС НЕПТУНА», місія із захоплення Усами бен Ладена, була однією з найпотаємніших бойових операцій в історії. Коли команда «морських котиків» вирушила виконувати її вдосвіта 2 травня 2011 року, про цю операцію знали лише кількадесят людей по всьому світу. Одну групу розмістили в цілком таємному військовому центрі тактичних операцій, а іншу зібрали в кімнаті для нарад Білого дому. Там президент Барак Обама та його радники стежили за успіхами «котиків» за 12 тис. км з допомогою прямого відеозв’язку, що був єдиним джерелом інформації про місію.
Або принаймні мав бути. Ніхто й не розраховував на акаунт @ReallyVirtual.
Це не був якийсь шпигун або журналіст. Справжнє ім’я пакистанського фаната техніки та власника кав’ярні – Согаїб Атар. У його профілі в соцмережі йшлося: «IT-консультант, що відпочиває від щурячих перегонів, ховаючись у горах зі своїм ноутбуком».
За кілька років до того Атар переїхав із гамірного міста Лагор до затишнішого містечка Абботабад, центру гірського туризму та бази Військової академії Пакистану – а тепер ще й місця перебування найрозшукуванішої людини в світі. Коли однієї ночі Атар працював над розробкою програми, його увагу привернув звук гелікоптерів угорі. І він просто зробив те, що мільйони людей роблять щодня: відкрив соціальну мережу, щоб поскаржитися.
«Над Абботабадом о першій ночі ширяє гелікоптер (рідкісний випадок)», – твітнув він спершу. А коли протягом кількох наступних хвилин «котики» розпочали свою операцію, Атар опублікував цілу купу скарг, що нагадували новинні репортажі. Коли перший гелікоптер полетів геть із тілом бен Ладена та жорсткими дисками з даними про зв’язки Аль-Каїди, Атар твітнув: «Лети звідси, гелікоптере, – поки я не дістав свою здоровезну мухобійку:-/». А коли «котики», що залишилися, підірвали збитий гелікоптер та завантажились у запасний, Атар поширив новину про вибух. «Сильний гуркіт до тремтіння вікон тут, у Абботабаді… Сподіваюся, це не початок чогось поганого:-S».
Вісім годин по тому одну з найважливіших подій десятиліття нарешті підхопили традиційні ЗМІ. На каналі NBC тоді йшов випуск «Зіркового кандидата». Дональд Трамп саме пояснював, чому «заново наймає» співачку Ла Тойю Джексон, коли передачу перервали. У несподіваному прайм-таймовому зверненні президент Обама оголосив, що в Пакистані відбувся таємний рейд і що Усама бен Ладен мертвий. «Справедливість перемогла», – підсумував президент. По всіх Сполучених Штатах люди танцювали на вулицях. А за тисячі кілометрів звідти Атар дійшов власного висновку. «Отакої: тепер я – той, хто вів живий блог про рейд проти Усами, сам того не відаючи».
В Абботабаді ці повідомлення просочилися в пообідді – цівкою, що швидко перетворилася на стрімкий потік. Кількість підписників Атара у Twitter підскочила з 750 до 86 тисяч. Його закидали проханнями про інтерв’ю та запитами в друзі. Місцеві журналісти ринули до його кав’ярні, щоб поговорити віч-на-віч. Непокоїло тільки, що дедалі більше людей онлайн звинувачували Атара в шпигунстві на користь американського чи пакистанського уряду. Вони стверджували, що тільки так Атар міг довідатися про надтаємну військову операцію.
Але правда була простішою та показовішою: Согаїб Атар випадково опинився поруч, мав напохваті комп’ютер та акаунт у соцмережі.
За часів першого інтернет-буму 1990-х його теоретики провіщали, що зв’язаний мережею світ призведе до хвилі так званого «розосередження». Вони описували, як, прибравши потребу в «проміжних» сервісах, Інтернет підірве всі усталені галузі. Незабаром розосередження перебудувало чимало царин: від роздрібної торгівлі (Amazon) і послуг таксі (Uber) до знайомств (Tinder). Випадок Атара продемонстрував, що галузь збору інформації зазнає такого самого розосередження. Репортер більше не мав бути неодмінно акредитованим журналістом і працювати на велику службу новин. Його роботу могла виконати будь-яка людина, що перебувала в потрібному місці в потрібний час. Але такий зсув стосувався не лише новинних репортажів. Він також змінював усіх, хто використовував цю інформацію: громадян, політиків, солдатів чи шпигунів.
У сюрреалістичній історії Согаїба Атара крився й ще один урок, непомічений багатьма в той час, але болісно очевидний спостерігачам у розвідспільноті США. Операція «Спис Нептуна» – одна з найпотаємніших в історії – була задокументована у реальному часі для всіх у світі. І це сталося випадково, у країні, де лише 6 % населення мали на той час доступ до Інтернету. А що буде в майбутньому, коли онлайн виходитиме дедалі більше людей? Ба більше: що робитимуть розвідслужби, коли секрети поширюватимуть не просто випадкові опівнічники, а організовані групи аналітиків, які спеціально шукатимуть у соцмережах ознаки операції, приховані від сторонніх очей?
«Секретам відтепер жити недовго», – із гіркотою сказав один із працівників ЦРУ.
Усе на поверхні
«Привітаймо “макаку”, – бундючно промовив вгодований чоловік у блакитній сорочці, вказуючи у бік камери. – Ласкаво просимо до Америки та реального світу Вірджинії».
Був серпень 2006 року, і сенатор Джордж Аллен виступав із промовою перед виборцями десь у сільській місцевості штату. Улюбленець консервативного крила Республіканської партії, він уже бачив себе переможцем цих перевиборів. Нещодавно Аллен здійснив пробні поїздки до Айови та Нью-Гемпширу, щоб перевірити настрої виборців перед потенційною президентською кампанією.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна лайків», після закриття браузера.