Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Чигиринський сотник 📚 - Українською

Читати книгу - "Чигиринський сотник"

607
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чигиринський сотник" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 179
Перейти на сторінку:

— А по волі чи по неволі? — питає його той чоловік.

Зітхнув малий козак і каже:

— Лихо мене до вас загнало… Летять моїм слідом пекельнії діви й ось-ось тут будуть!

А чоловік і засміявся.

— Не бійся! — каже. — У сьому городищі вони тебе не дістануть. Нехай тільки носа сюди поткне яка — як ухоплю я її, то тільки пір’я з неї летітиме!

— А хто ж ти будеш? — питає Михась.

— А я чоловік собі простий — кузню тримаю… та як скую путо якій нечисті, то другого вже не треба буде!

— А пекельних дів можеш у путо залигати?

— Можу, звісно, — каже чоловік, — та ще пора не настала…

— А коли ж настане вона? — питається Михась.

Споважнів тоді чоловік і каже:

— А ось гості до нас, то у них краще за сеє спитай!..

І допіру промовив теє він, як зірвався страшенний вихор, застугоніло щось у небі, засвистіло — дивиться Михась, аж летять попід хмарами троє комонників у панцирах і кольчугах. Коні під ними мов змії, панцирі їхні сріблом та золотом сяють, а на шоломах шляхетне каміння горить. Облетіли вони городище та й спустилися у двориську.

Ступнув чоловік уперед і каже:

— Слава Дажбогу!

Зняв тоді один комонник шолома, і побачив Михась, що то золотокоса діва, вбрана у лицарські лати. Коси її барвою, мов травневий мед, очі, неначе зорі, сяють, а сама гожа, як весняна днина.

— Навіки, — каже діва. — Нащо кликав нас, ковалю?

— Неспроста, Дано, — каже чоловік. — Здається, почали сповнятися давні пророцтва, що про них досі лише в піснях співалося…

Перезирнулися діви.

— А то чом? — питається Дана.

Поклав чоловік Михасеві долоню на голову й каже:

— А от прибився до мене козак, з которим дивнії дива коїлися… Заблукав він у Залізний ліс, куди жоден смертний ще не потрапляв, та й ліг спати під дубом. Як покинула душа його тіло вві сні, то почув я від неї, що женуться за ним кляті літавиці, яких Триглав із-під землі випустив…

— А що їм треба од смертного? — питає Дана.

Коваль тоді глянув на Михася й каже:

— Ану поздоровкайся з дівками, небоже!

Зняв той шапку і вклонивсь, як учив його дід.

— Чолом, ясні панни!..

— Чолом, козаче! — усміхнувшись на теє, кажуть діви. І до коваля: — Та й що?

— А нічого… — відказує той. І до Михася: — Покажи-но, коли твоя ласка, що за ляльку носиш ти ото за пазухою!..

Повагався малий козак, а тоді за поворозку потягнув та й дістав тую ляльку з-під сорочки. І здивувався: то була вона чорна і тьмяна, а як упало на неї сонячне світло, то замигтіла ряснобарвними блищиками, що побігли по ній од верху до низу!

Зблідли діви, угледівши теє диво, а Дана й каже:

— Матінко Божа, Пречиста Ладо! Та се ж Троянів Ключ, що без сліда пропав ще за сивої давнини!

— От-от, — каже чоловік. — А прийшов він із того світа, бо мертвий лицар передав його сьому козакові.

— А де ж сеє сталося? — питає Дана.

Тут Михась вирішив, що пора і йому слово вкинути.

— За річкою, що Красилівка зветься… — каже. — Там, де битва страшенна колись була, що вся річка червона зробилася од крови!

— А-а, — каже Дана, — то се біля Торча… А чом же сьому хлопчині він дістався?

— А того, — каже чоловік, — що вродила сього козака в Остатній кріпості та, що сестрою вашою була… Як прийшов він на світ, то прознав клятий Триглав, що лихо буде йому від сього хлопця, та й послав бісуркань, щоб узяти його. От тії відьми сестер ваших побили, кріпость пустили огнем, а дитину повезли до Пралісу, де вже літавиці чекали на неї. Та що назначив Господь, теє не може зо світа зійти: одбили його запорозькі братчики і до роду привезли на волость…

Тут Михась і собі вирішив слово кинути.

— Отсе, — каже, — балакаєте ви, балакаєте, а я тут стою та слухаю! І не второпаю нічогісінько!

Засміялися всі.

— Про тебе, сину, про тебе річ іде… — каже чоловік. Та й посмутнів на виду. — Отсю ляльку створив колись Батько Троян на Заруб-горі… Взивають її Троянів Ключ, бо ним Господь воскресив білий світ, коли клятий Триглав усю землю на попіл обернув. У давніх пророцтвах мовиться, що приходитиме сей знак в Україну, коли над нею лихо зависне. Як з’явиться він, то весь

1 ... 16 17 18 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чигиринський сотник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чигиринський сотник"