Читати книгу - "Осінній сезон смертей"

— Що сталося?

— Нічого особливого, Кропива. Просто мені сьогодні, — він подивився на годинник, — за дві з половиною години дзвонили чотири рази. Вперше — додому. З районної прокуратури, з обласної, з РВВС, з МУВС… Усі вимагали пояснень, офіційних спростувань, вибачень, публічного покарання працівника, який дозволив собі, користуючись довірою, написати подібне.

— Уперше хіба?

— Ні, Кропива, не вперше. Але за чотири роки нашу газету, мою газету, підставляють так уперше — і я сам виявився до цього причетним! Я особисто! — він помовчав. — Учора ввечері Юрій Кріпак зізнався в усьому!

— Не може бути…

— Зізнався. Що вбив усіх дівчат із сексуальних мотивів! Признався під тиском прямих доказів!

Складена учетверо газета, ковзнувши поверхнею столу, плавно впала мені під ноги.

Кінець жовтня видався напрочуд теплим. У парках палили сухе жовте листя, звичний для міста гомін, здавалося, був стишений чиєюсь невидимою рукою. Знавці прогнозували ранню зиму, а мороз і сніг уже в перших числах листопада. Отож пенсіонери ловили останнє тепло з особливою насолодою, а бабусі охоче вигулювали онучат.

У відділі пригод наша газета повідомила про трагічну загибель сорокарічного чоловіка — повертався вночі з гостей п’яний як хлющ, влаштувався на якійсь лавці, а на ранок серце зупинилося від переохолодження…

Тієї ж ночі патрульні омонівці знайшли в студмістечку труп Оксани Бережної, студентки четвертого курсу біофаку. Вона була задушена і лежала впоперек алеї. Тіло явно тягнули на видне місце, щоб помітили…

— У тебе або розуму нема, або совісті. А швидше за все, ані того, ані другого.

Спростування я писати відмовився, і Хижняк особисто придумав текст. Факти, мовляв, і припущення — на совісті журналіста, редакція приносить свої вибачення, автора покарано…

— Після всього ти з’являєшся до мене з оцим! — Хижняк за звичкою хотів потрусити списаним аркушем, але вчасно згадав, що я нічого не написав іще, тільки повідомив йому останні новини.

— Як би там не було, а ще одна дівчина задушена.

— І що ти хочеш сказати?

— Я уже все сказав. Висновки робіть самі. Я думаю, що вбивця виконує якийсь план по жертвах. Гадаю, у нього насправді дах зсунувся, інакше як пояснити його поведінку? Офіційно заявлено, що вбивця признався, справа закрита і передана до суду. Нормальна людина сиділа б спокійно і раділа, а цей продовжує у тому ж дусі…

— Газета з цим нічого спільного не має, ясно тобі? Нема на це ради — я роботу знайду. І Валера знайде, він давно уже нарікає…

«А ось тут ви лукавите, товаришу Хижняк! Валерка навіть під ворогів зроду не копав — звички такої не має».

— Але ж усе це правда! Задушили дівчину, як не крутіть.

— Досить, Кропива! — широка долоня Хижняка лунко ляснула по столу. — Про цю справу я чути більше не ба-жа-ю!

Начальник райвідділу полковник Мурашко кинув палити. Ділитися з ним цигарками він суворо заборонив усім працівникам РУВСу.

Отож Полковник Мурашко догризав уже третій льодяник. Я його розчарував — цигарок у мене не було.

— Ви праві, Андрію, факт подібної смерті справді мав місце.

— І як же ви його пояснюєте?

— Самогубство! Не треба робити такі очі, не треба! — міцні білі зуби полковника з веселим хрускотом розгризли льодяник. — При ній знайшли записку, у смерті своїй просить нікого не звинувачувати.

— Покажіть мені записку.

— А на якій підставі ми мусимо перед вами звітувати?

Останнім часом я почав помічати, що все важче зберігаю спокій у розмові з сволотою. Глибоко вдихнути, лічити про себе… Один, два, три…

Нехай я помиляюся, гаразд, я людина, як і всі. Я знаю, що вбивцю викрито, і раптом — нова смерть. Як я повинен реагувати? Або міліція помилилася, треба рятувати невинного, або…

— Якого невинного? Кріпака? Паскуду, що сам признався у вчиненні чотирьох убивств? Одна з убитих ним дівчат довідалася, що він приторговує наркотиками, і він убив її, а інших душив, щоб сліди заплутати! Докази незаперечні!

— Не знаю, як там у вас із доказами…

— Ви багато на себе берете, Кропива! Оксана Бережна наклала на себе руки! Це доведено!

— Цікавий виклик суспільству — вийшла на алею і задушилася руками! Думаєте, я в це повірю?

Мурашко насилу стримувався. Ну, мені, дурному, пробачити можна, але ж офіцер міліції, при виконанні…

— А мене це не хвилює — повірите ви чи ні. Особливо після твого партацтва, після якого я особисто і весь райвідділ до цього часу бруд змиваємо!

Я зціпив зуби.

— Щоб не було, як ви кажете, партацтва, представник преси має бути добре поінформований і писати правду, а не викладати свої версії.

— Ти думаєш, тобі дозволять писати щось подібне?

— А що — є відповідний закон?

Мурашко на мить втратив самовпевненість, відкинувся на спинку стільця.

— Ну, закон, припустімо, я особисто для тебе знайти в змозі, — жовна у нього заходили, але за мить він опанував собою. — Гаразд, слухай. Оксана Бережна була на другому місяці вагітності. Хто татко — називати не буду. Але він відхрестився від неї і вже гуляє з іншою. Отож дівка взяла мотузку, написала записку і повісилася на яблуні. У кімнаті не хотіла, знала — дівчата перелякаються. Стала на ящик з-під помідорів, на смітнику знайшла… Все це встановлено слідством.

Мурашко вже зовсім заспокоївся і кинув до