Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Трансгалактичний розвідник, Єжи Брошкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Трансгалактичний розвідник, Єжи Брошкевич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трансгалактичний розвідник" автора Єжи Брошкевич. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 48
Перейти на сторінку:
зіпсувався зв’язок, майже безпорадна.

Алик зірвався з місця.

— То що ж то за “рятувальна” ракета? — крикнув він. — Досить, щоб зіпсувався зв’язок, і вона ні до чого?

— Але ж, — ввічливо відповів голос, — зв’язок ніколи не псується.

— А тепер же зіпсувався.

— Так. Але взагалі ніколи не псується.

Йон утомлено взяв Алика за плече:

— Облиш. Він має рацію.

— Відповідати далі? — спитав “Розвідник”.

— Відповідай.

— Набагато більші можливості за ракету має космоліт “Бета”, — вів далі Голос. — Але теж не дуже великі.

— Який ступінь імовірності, що “Беті” пощастить урятувати їх? — спитав Йон.

Голос завагався.

— Поки що немає певних відомостей, — нарешті мовив він. — Але, мабуть, десь як один до двохсот чи двохсот п’ятдесяти.

— А як… як безпека “Бети”? — спитала ніби між іншим Алька.

У голосі “Розвідника” наче забринів сміх. Запитання було не дуже конкретне.

— Все залежить від того, як “Бета” буде діяти.

— Відповідай далі, — мовив крізь зуби Алик.

— Гаразд, — квапливо сказав голос. — Відповідаю. З Бази на Тритоні вирушили чотири ескадри “Великої Допомоги”, тобто, разом вісімдесят космольотів. Проте вони надто далеко від місця катастрофи. Погоня може тривати надто довго, і їм самим загрожує небезпека, що вони не повернуться на базу. Тому їхні шанси десь у п’ятдесят разів менші, ніж шанси “Бети”.

— Негайно скажи, — звелів Йон, — чи взагалі хтось здатен допомогти “Альфі”?

Несподівано в розмову встряв Робик.

— Ми повинні зв’язатися з Базою, — сказав він.

“Розвідник” замовк. Робик мав, звичайно, права людини, та коли він висловлював думку, відмінну від думок інших членів екіпажу, “Розвідник” мав чекати, поки керівники проголосують і скажуть свою ухвалу.

— Ти що це, Робику? — крикнув Йон.

Але зразу ж опанував себе.

— Навіщо ти заважаєш у таку хвилину? — спитав він.

— Я лише нагадую, — несміливо пояснив Робик, — що казала нам Чандра.

Йон ляснув себе долонею по коліні.

— База ще може трохи почекати. Я вимагаю відповіді. Попереджаю, — Йонів голос став холодний, як крига: — Голосують тільки керівники.

— Вимагаю відповіді, — сказала Алька.

— Я також, — мовив Алик, трохи повагавшись.

— Гаразд, відповідаю, — сказав голос. — Дуже великі можливості має…

І раптом замовк на півслові. На екрані блиснув червоний, як сяйво Марса, сигнал.

— Увага, Увага! — квапливо сказав голос “Розвідника”. — Головна База на Тритоні вимагає негайного зв’язку. З’єднувати, чи… відповідати далі?

Йон розгублено глипнув на Роїв, але вони теж не знали, що робити. Мовчав і Робик, проте губи в нього були складені так, ніби він хотів вимовити “з’єднувати”.

— З’єднувати, — звелів Йон.

Щойно “Розвідник” сказав: “Дуже великі можливості має…”

Хто? Хто має великі можливості? Може, поблизу з’явився ще якийсь астророзвідник?

— З’єднувати! — з раптовою радістю закричав Йон, бо подумав, що люди на Базі напевне вже знають.

— З’єднувати! — і собі сказали близнята.


На екрані Центральної Камери показалась невеличка зала. В ній сиділо двоє людей. Побачивши їх, Йон і Рої встали.

— Вітаємо вас, — приємним басом мовив чоловік. Жінка тільки усміхнулася і мовчки кивнула головою.

То були головні проектувальники “Першого Розвідника” й “Землі” — Долорес Лі та Майк Антонов. Жінка була середнього віку, з рудим волоссям, зі скісними очима й оливкового кольору обличчям. Чоловік — велетень з буйною лев’ячою гривою.

— Вітаємо вас, — відповів Йон.

Всі четверо вклонилися. Було перед ким схилити голову.

Майк вийшов на самий край екрана — наче опинився серед них у камері.

— Ви довго зволікали, поки з’єдналися, — сказав він.

Йон кивнув головою.

— Ми хотіли з’ясувати становище.

— І з’ясували?

— Тільки в загальному.

Майк глянув на Долорес. Потім відвернувся кудись убік — приглядався до якогось екрана, що його не видно було з “Розвідника”. І тільки-но Майк замовк, діти почули безнастанний притишений голос якихось рапортів: числа, числа, числа…

Майк знову обернувся до нових керівників “Розвідника”, що не зводили з нього очей.

— Чи пояснив вам “Розвідник”, хто найпевніше може врятувати “Альфу”?

Йон похитав головою:

— Не встиг.

Майк перезирнувся з Долорес. Вона теж підійшла на край екрана.

— Ще буде час, — сказала вона ніби їм, але насправді Антонову.

Йон зціпив зуби.

— Вибачайте, — мовив він трохи різкіше, ніж сам хотів. — Я гадаю, що повинен негайно довідатись, хто може врятувати мою матір.

Антонов кивнув головою.

— Маєш рацію, Йоне, — сказав він.

Його велике, чорне, виразне обличчя було сповнене щирого співчуття.

— Маєш рацію, — ще раз сказав він. — Та річ у тому, що нам треба трохи почекати, аби дістати певну відповідь.

— То як волієте? — поважно спитала Долорес. — Чи взнати півправди тепер, чи всю правду через…

— Через скільки? — спитала Алька.

— Через вісімнадцять хвилин.

— Це дуже довго, — мовила дівчина.

— Зачекаємо, — вирішив Йон.

— Маєш рацію, Йоне, — знову сказав схвально Антонов. І раптом усміхнувся. Усмішка та була незвичайна: два рядки зубів, як біле полум’я, блиснули на чорному обличчі.

1 ... 16 17 18 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трансгалактичний розвідник, Єжи Брошкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трансгалактичний розвідник, Єжи Брошкевич"