Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Ну що?І як там твоя супер крута посада?

-Ти мала рацію, мене використали..Але не це головне.

-Ну а що ж в нас на повістці дня?

-А  головне питання дня у нас те, хто ж у нас генеральний директор?

-Ну дивлячись на твою кислу міну, сталося щось непередбачуване..

-Сталося, і тепер мені потрібно терміново шукати нову роботу, якщо ж я її не знайду то накою кучу дурниць.

-А з цією що?

-А на цій роботі мені світить всього навсього посада помічниці ген директора, як тобі така перспектива?

-Умм.А генеральний красунчик?Одружений?- я лише хмикаю на таке питання

-А генеральний у нас, та-да-да-дам- навмисне відтягаю інтригу- Тихонов Андрій Кирилович власною персоною..

-Ого...Оце так поперло!!Ось буває таке: живеш собі живеш, і тут бац доля починає тебе зводити з твоїм минулим обличчя в обличчя..- подруга сідає навпроти і чекає продовження.

-Діан, я не знаю що мені робити?Може ти щось порадиш?

-Це він сам тобі це запропонував?

-Так.У нас була розмова тет- на тет..Сказав, що все в минулому, і він давно відпустив, і навіть не тримає на мене зла..

-А ти?

-А мені неначе ножа в серце в садили після цих слів..Я ж дурна сама відмовилася від нього, і всеодно продовжую кохати і шалено ревнувати..

-Ну й що ти відповіла щодо роботи?

-Сказала що подумаю..

-Ну й все правильно.Тепер думай.

-А що тут думати, я відмовлюся..Це просто дурість працювати на свого колишнього..- більш ідіотської ідеї й не придумаєш.

-Давай зважимо всі за і проти.У тебе буде постійне місце роботи і постійна заробітна плата, ти зможеш нарешті висипатися, і проводити більше часу поруч з донькою, знову ж таки досвід що дасть тобі змогу піти далі по кар'єрній сходинці..

-Ага, а тепер давай мінуси: розбите серце раз, постійні нерви і сльози два, є ймовірність що він дізнається про доньку три, ніякого особистого життя чотири, адже я буду на побігеньках 24/7..

-Ну то ти загнула.Ти ж не думаєш, що його світ крутиться навколо тебе, а те що 24/7, то не думаю.Є робочий час обговорений у трудовому кодексі, все інше це чистої води експлуатація..

-Я не зрозуміла, це ти мене зараз схиляєш до згоди?

-Я своє сказала, а інше за тобою.Все ж краще ніж продавати нижню білизну.

Діана залишає мене на одинці, і я повністю поринаю у свої думки.

Так не заперечую, я дуже хочу наплювати на все і бути поруч з ним, хоч так.Хочу знати яку каву він п'є, чим займається у вільний від роботи час..Я так багато пропустила..

З іншого боку голос розуму кричить: дурепа собі ж зробиш боляче.У вас не має шансів бути разом, скільки перепонів на вашому шляху, і з часом їхня кількість лише збільшилася у ен-ну кількість..

Дістаю свій телефон і беру в руки візитку яку витягнула зі столу Андрія та швидкими рухами друкую повідомлення..

*******

-Мар'ян,мене не турбувати, у мене буде важлива розмова.І принеси мені кави- я вже тиждень працюю на Андрія, всеодно ніяк не можу звикнути до такого ритму..

Відкладаю до боку стос паперів, які планувала розібрати сьогодні, та йду готувати каву улюбленому босу..

Він сидить за столом втупившись у екран монітора.Весь такий зосереджений, що здається навіть не помічає мене.

Вирішую не випробовувати свою долю і швидко лишаю його кабінет.Врешті решт у мене теж є негайні справи, які я планувала розібрати сьогодні..

-Андрій у себе!- поруч з моїм столом з'являється довгонога брюнеточка, та ж сама що була з ним у магазині нижньої білизни...

Я окидаю дівчину поглядом, і даю сама собі оцінку що мені до неї як до Говерли пішком,  гарна червона сукня з досить непристойним вирізом декольте, яскраво червоні губи, і височезні підбори..Ну точно зібралася спокушати мого боса.

Я абсолютно не знаю хто вона йому, але одне знаю напевне він зайнятий і просив не турбувати..

-Андрій Кирилович просив не турбувати, зайдіть іншим разом- відрізаю більш офіційно і стримано, а самій же хочеться висунути її за патли подалі звідси- ось вона жіноча ревність..

-Мене це не стосується.Мені він зрадіє - обіходить мене стороною та незважаючи на мої заперечення йде до кабінету- масічка я скучила,- заходить зі словами і я таки розумію що вони дійсно коханці.

Я з завмиранням чекаю його реакції, хочеться щоб він крикнув прямо зараз, вигнав її звідси, але нічого не відбувається.Навпаки він посміхається і тягне її до себе на коліна..

-Мар'яно, я буду зайнятий, годину до мене нікого не впускати- дивиться на її так неначе прямо зараз хоче з'їсти..

Видавлюю з себе дурнувату посмішку.

Я ж не хочу ще більше розчаровуватися у хлопцю якого колись кохала, тому швидко закриваю двері .

Ніяк не можу нормально зосередитися на роботі.Погляд тягне туди до його кабінету..Я з нервовим тремтінням поглядаю на годинник і розумію що пройшло всього навсього двадцять хвилин, а я вже просто не можу.Нерви не витримують..

-Мар'янко!- чую на вході здивований голос Сніжанни- це дійсно ти?- вона все такаж яскрава, витонченна, лише очі сумні, не сяють більше такими ж запальними вогниками, що були раніше..

-Сніжанно, привіт!- не можу відвести очей від тої котру раніше називала подругою, надто багато нас пов'язувало..

-А ти ...Андрій нічого не казав, що ти працюєш у нього, давно ти тут?- запитує наблизившись до рецепшену..

-Напевне не хотів, тебе хвилювати..Майже тиждень..

-Я така рада тебе бачити..Як ти жила весь цей час?Я розумію, що ти мене можливо ненавидиш, але у пам'ять про нашу дружбу можливо ми посидимо десь..Справді нам є про що поговорити- вона дивиться прямо на мене чекаючи якоїсь відповіді, а я навіть не знаю чи хочу цього.

Дійсно в мене є причини ненавидіти її, але ж у деякій мірі я теж винна..Я була поганою подругою.Не змогла помітити таких очевидних речей..

Тепер же я ніхто..А вона кохана дружина..

Дітько дружина..Я ж зовсім забула, що цей гівнюк зараз розважається з коханкою..

Можливо варто прямо зараз відкрити їй очі на все, але чомусь зовсім не хочеться відповідати тою ж монетою.Я пам'ятаю той день і що я відчула.