Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Варіанти, Роберт Шеклі 📚 - Українською

Читати книгу - "Варіанти, Роберт Шеклі"

1 142
0
12.02.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варіанти" автора Роберт Шеклі. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 32
Перейти на сторінку:
сталося, і вжити належних захисних дій. Ви розумієте, що я кажу?

— Думаю, так, — кивнув Мішкін.

— Тоді ви божевільні, і я відмовляюся пояснювати. А тепер ми трохи поговоримо з моїм обвинувачем.

Обвинувач зліз із дерева і з докором став перед Мішкіним, гризучи яблуко.

— Ти не мав умикати те, що було вимкненим, — повчав обвинувач.

— Слухай, — відповів Мішкін, — якби Господь не хотів, щоб цього чоловіка вмикали, то не поставив би тумблер на його грудях.

— Це правда... Але Господь у своїй несказанній мудрості зробив так, щоб тумблер можна було вимкнути.

— Але Господь ще й помістив табличку йому на груди з написом «Увімкніть мене».

— Екзегеза — небезпечне марнославство, — дорікнув обвинувач.

— Я й не збирався вдаватись до неї, — захищався Мішкін. — Але мораль тут досить очевидна, а саме: людей із тумблерами на грудях не слід залишати тобі.

— Що це було? — гаркнув обвинувач. — Що ти сказав? Ти абсолютно з’їхав з глузду?

— А що я сказав? — запитав Мішкін. — Що сталося? Де я?

— Твої дії вивчатимуть, — пообіцяв обвинувач, — і ми повідомимо тобі результати наших міркувань.

27. У залі кривих дзеркал

У людях можна виробити автоматизм. Насправді можна було б сказати, що автоматизм — це люди. Ми перебуваємо під контролем наших емоцій. Ми плаваємо туди і сюди в потоках того, чого хочемо і чого не хочемо, чого бажаємо і що бажає нас.

І все-таки візьмімо предмет, будь-який предмет. Апельсин. Але розум відкидає апельсин, він круглий і помаранчевий — парадоксально банальний. Візьмімо щось іще. Але тепер ми застрягли з апельсином. Тверда дзюбата шкірка. Безліч асоціацій з апельсином, здебільшого — банальні. Апельсин слід викинути зі списку предметів, із якими можна пов’язувати асоціації.

Уже немає ваговоза з апельсинами, немає транспортування апельсинів. Апельсини займають надто вже провідне місце. Візьмімо апельсин. Ми взяли достатньо апельсинів. Апельсин — це плацебо для мозку. Чом би не взяти якусь кишку? Її легко уявити собі, вона здатна створити багато нових шляхів. Але кишки до нудного лабіринтні. Кишки йдуть по колу, по колу, і виходить апельсин. Кишки наповнені неприємною речовиною. Мабуть, краще повернутися до апельсинів.

Візьміть апельсин. Беріть його швидко, перше ніж він візьме вас. Світ апельсина, можливо, не є цілковито незбагненним.

Візьміть тему Мішкіна й апельсинів. Мішкін чимало років особливо не думав про апельсини. Начебто. А насправді ми знаємо, що відсутність речі зумовлює її присутність. Отже, ми висновуємо присутність апельсинів у голові Мішкіна, і звідси можна висновувати багато інших взаємозв’язків.

Одне точно: Мішкін ніколи не знав свідомо про свою негативну любов до апельсинів. Мішкін і антиапельсин. Апельсини і анти-Мішкін.

Проте ми не можемо припуститися помилки, постулюючи просте протиставлення. Надміру визначена зневага Мішкіна до апельсинів може не зумовлювати протилежності. Більш імовірно, що риторична фігура, яку ми шукаємо, — оксиморон: поєднання протилежностей. Невідповідності не взаємні. Взаємність втрачається в оксимороні.

28

— Звіра, який убиває нудьгою, — проказав робот, — теж можна побачити в цих місцях. Його голос твердий і владний. Його твердження непохитні й неймовірні. Його зовнішність бездоганна й огидна. Ти бачиш його і зичиш йому смерті, хоча він не скоїв нічого поганого, геть нічого. Він розмовляє з тобою про це розважливо. Напруга стає нестерпною. Твоя нездатність діяти породжує апатію, увиразнену крайньою монотонністю твоєї ситуації. Оскільки ти не можеш убити його, ти вбиваєш себе.

— Де він тепер? — запитав Мішкін.

— Убиває нудьгою рибу собі на обід. Він досягає цього, читаючи їм лекцію про їхні невідчужувані права.

— Перепрошую, — сказала риба. — Ще жодну рибу ніколи не довели нудьгою до смерті.

— Іди, щоб тебе нафарширували! — гаркнув робот.

29. Плутанина, названа ключем розуміння

На пласкій білій скелі Мішкін побачив білий домашній телефон зі слухавкою. Коли він підійшов до нього, телефон задзвонив. Мішкін узяв трубку:

— Алло.

— Том? Том Мішкін? Це ти?

— Так, — підтвердив Мішкін. — Хто це?

— Це твій дядько, Арнольд Епстейн. Томе, як там у тебе?

— Непогано, — відповів Мішкін. — Маю кілька проблем...

— А хто їх не має? А твоє здоров'я, все гаразд?

— Чудово, дядьку Арнольде. А ваше?

— Більш-менш добре. Томе, так приємно чути твій голос.

— Дядьку Арнольде, як це ви зателефонували мені аж сюди?

— Це подарунок від мережі супермаркетів А&Р. Уранці я був мільйонним покупцем і мені подарували кошик харчів і один телефонний дзвінок будь-кому, кому я захочу зателефонувати — куди завгодно.

— Що ж, це добре, що ви обрали мене, я зворушений.

— А для мене втіха чути твій голос. Слухай, Томе, твої батько-мати, з ними все гаразд?

— Чудово, — запевнив Мішкін.

— А твоя сестра?

— Теж чудово. Вона в Європі.

— Це добре. А де ти, бо я не зовсім зрозумів оператора.

— Я на планеті Гармонія.

— Там гарно?

— Думаю, так.

— Ну, чудової тобі відпустки. Томе, чи можу я щось зробити для тебе?

— Насправді так, — мовив Мішкін. — Ви маєте олівець і аркуш паперу?

— Томе, ти ж знаєш мене, я ніколи не буваю без них.

— Тоді запишіть: запчастина L-1223A до двигуна. Вона мені вкрай потрібна.

— Уже записав. А там, де ти є, немає магазинів Sears, Roebuck?

— Ні, дядьку Арнольде, тут такого й близько немає. Гармонія — такий собі нерозвинений край.

— Як Тобаґо?

— Ще гірше. Дядьку Арнольде, мені потрібна ця запчастина просто зараз, найшвидшою можливою службою доставки.

— Томе, вважай, що вже зроблено. Ти пам'ятаєш Сеймура Ґалстейна, сина Герті, найкращого приятеля твоєї тітки Рейчел? Що ж, Сеймур — експедитор у фірмі міжпланетних постачань F.В. Crowley. Я дістану цю запчастину сьогодні пополудні, передам йому, і він доправить її тобі за кілька годин, щонайбільше за день.

— Як добре, дядьку Арнольде! Невже це справді буде так швидко?

— Томе, можеш покладатися на мене. Невже твій дядько Арнольд коли-небудь підводив тебе?

— Дядьку Арнольде, навіть не знаю, як дякувати вам!

— Томе, не думай про це. Бувай здоровий. Набери мене, як будеш удома.

Мішкін поклав слухавку, відхилився назад і розслабився. Якщо дядько Арнольд так сказав, усе буде зроблено. Уряди можуть обіцяти більше, ніж можуть дати, учені можуть бути надміру оптимістичними щодо того, чого здатні досягти,

1 ... 16 17 18 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варіанти, Роберт Шеклі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варіанти, Роберт Шеклі"