Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

17. У частині 10 ст. 134 КВК України йдеться про такий принцип дисцип­лінарного покарання, як неможливість повторного поміщення в ДІЗО, карцер, ПКТ або ОК тих осіб, які трималися на цих об’єктах. Це означає, що до засу­дженого, який тримається в ДІЗО, можна застосовувати всі визначені в законі заходи стягнення, крім продовження терміну попереднього його поміщення в дисциплінарний ізолятор під час відбування даного дисциплінарного покаран­ня. Те саме стосується і тих осіб, які тримаються в карцері, — повторно пере­водити їх у карцер (продовжувати термін) адміністрація УВП не вправі. Ана­логічно вона не може поступати й щодо засуджених, переведених у ПКТ чи ОК.

18. Порядок поміщення і умови тримання засуджених у ДІЗО, карцері, ПКТ або ОК визначений у п. 88 ПВР УВП.

Особи, до яких застосовані зазначені вище заходи дисциплінарного впли­ву, зі складу відділень не виключаються. Начальники відділень (вихователі) проводять з ними виховну роботу і в період відбування стягнення.

Для осіб, які хворі на туберкульоз, тривалість щоденної прогулянки в ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК) збільшується до двох годин.

Засудженим забороняється брати із собою в ДІЗО або карцер продукти харчування й особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порош­ку), зубної щітки; їм не дозволяється відправляти листи і курити. Для осіб, яких переводять у ПКТ (ОК), забороняється брати із собою продукти харчування, особисті речі, крім предметів першої потреби, тютюнових виробів і сірників.

Для зберігання предметів особистої гігієни в камерах обладнуються навіс­ні полички. Адміністрація УВП забезпечує зберігання особистих речей засу­джених протягом строку перебування їх у ДІЗО, карцерах, ПКТ, ОК.

Приймання засуджених у ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) здійснюють молодші інспектори під керівництвом чергового помічника начальника установи або їх заступників, про що фіксується в журналі. Засуджені підлягають повному об­шуку. Вони переодягаються в одяг, який закріплений за цими об’єктами. Ці осо­би санітарну обробку проходять окремо від інших осіб. Прибирають камери самі засуджені, які в них тримаються, у порядку черговості.

У разі переведення засудженого в ПКТ (ОК) за злісне порушення режиму в ДІЗО строк утримання в ПКТ (ОК) відраховується після відбуття покаран­ня в ДІЗО. У разі переведення засуджених з ПКТ (ОК) в ДІЗО за порушення, здійснені в ПКТ (ОК), строк їх тримання в ДІЗО у строк тримання в ПКТ (ОК) не зараховується.

19. Для забезпечення повної ізоляції засуджених, які тримаються в ДІЗО, карцері, ПКТ або ОК без виведення на роботу, та посилення виховного впли­ву на цих осіб їх тримають окремо від тих засуджених, які працюють, а остан­ніх — окремо від інших працюючих в УВП осіб.

20. Як зазначено в ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань. Однією із форм захисту є подача засудженими скарг.

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення грома­дян», скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Право на звернення є конституційним правом громадян (ст. 40 Конститу­ції України).

21. Скарги на рішення про накладення дисциплінарного стягнення мо­жуть подаватися в усній або в письмовій формі (див. коментар до ст. 113 КВК). Зокрема, усні скарги можуть бути подані в ході особистого приймання засу­джених начальниками УВП і вищестоящими начальниками ДКВС України (п. 36 ПВР УВП). При цьому подача скарги не зупиняє виконання стягнення, що зумовлено особливістю кримінально-виконавчих відносин і методом їх ре­гулювання — імперативним (від. лат. imperativus — владний, наказовий).

Разом з тим, як це випливає зі змісту ст. 56 Конституції України, засудже­ний має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та мораль­ної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю адміні­страції УВП, якщо його скарга буде задоволена в установленому порядку.

22. Про посадових осіб, які вправі застосовувати заходи заохочення і стяг­нення, див. коментар до ст. 135 КВК України.

23. Скасувати — це визнати, оголосити що-небудь недійсним, незаконним, анулювати.

Замінити — означає використати, вжити замість чого-небудь щось інше.

Отже, результатом оскарження накладеного на засудженого дисциплінар­ного стягнення може бути його скасування або заміна. Враховуючи, що у ст. 132 КВК України заходи стягнення розташовані у порядку, який розпочинається з найменш суворого (попередження) і закінчується найбільш суворим (пере­ведення засудженого до ПКТ (ОК), то за змістом статті, що коментується, за­міна зазначених у законі заходів впливу на особу на більш м’які має відбува­тись у зворотному порядку. При цьому скасування стягнення може здійсню­ватися посадовою особою як за власним рішенням, так і на підставі рішення вищестоящого начальника. У той самий час, заміна покарання на більш м’я­ке може здійснюватися лише посадовою особою, яка його застосувала. Вище­стояща посадова особа не вправі заміняти дисциплінарне стягнення, оскільки це може бути визнано перевищенням влади або службових повноважень (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових пов­новажень»).

24. Скасування накладеного на засудженого дисциплінарного стягнення вищестоящою посадовою особою може бути здійснено у двох випадках:

а) при перевищенні повноважень посадовою особою, яка застосувала по­карання до винної у вчиненні проступку особи;

б) при відсутності порушення з боку засудженого.

Під перевищенням влади або службових повноважень потрібно