Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"

Роксі принесла прикраси – копії викрадених із музею Ньепи. Розкішну діадему з рубінами, великі сережки, важку підвіску, широкі браслети з химерним гравіюванням, жменю перснів, масивну шпильку і розшитий золотом пояс. Якщо вірити хроніками, ці речі Ньепа носила щодня. Бідолаха… Мені вистачило п’яти хвилин, щоб відчути себе новорічною ялинкою.

– Не боїтеся, Аню?

«У мене є право на страх?» – могла б відповісти питанням на питання я, але засмучувати Роксінель ще більше не хотілося.

– Боюся. Коли корона повернеться, діадема і шпилька точно впадуть, щодо іншого не впевнена. Може, обійдемося без мішури?

– Ви так і не навчилися це контролювати? О-ох…

«Коли? За минулі пів дня? Ваші співвітчизники від народження тренуються, але й у них трапляються невдачі. Рік теж ходить у лусці. Ластонців лякає, легенди примножує… Забули?» – промайнуло в голові.

Роксі знову залилася сльозами і почала сліпо нишпорити по стіні вітальні в пошуках важеля. Я збиралася підказати, що він лівіше і вище, але двері відчинили з коридору.