Читати книгу - "Слова променистого ордену, Брендон Сандерсон"

А щойно вона знову матиме зв’язок із братами, як переконає їх зробити одне-єдине: узявши гроші, які надіслала Ясна, й полишивши напризволяще родовий маєток, тікати на Розколоті рівнини. Допомогти їм більшим Шаллан поки не могла.

Вона метнулася кімнатою й, натягуючи пантофлю, прострибала на одній нозі повз мапи. «З вами я розберуся пізніше».

Настав час причаровувати нареченого. Але як? У прочитаних романах це здавалося простим — пускай очима бісики і вчасно червоній. Що ж, барви їй було не позичати — а от зі вчасністю могли бути проблеми. Шаллан застебнула рукав, покривши захищену руку, й, озирнувшись у дверях, побачила, що альбом та олівець лежали на столі.

Вона більше нізащо не хотіла виходити з дому без них, тож запхала обидві речі в портфель і вилетіла з кімнати. Прямуючи біломармуровим будинком до виходу, вона проминула Палону й Себаріала, які розташувалися в кімнаті з величезними скляними вікнами з підвітряного боку, що виходили в сад. Палона, роздягнувшись до пояса, лежала долілиць — їй робили масаж — а Себаріал, напівлежачи, ласував солодощами. В кутку стояла за кафедрою молода жінка, яка читала парі поезію.

Дівчина ніяк не могла розкусити цих двох. Себаріал — проникливий маніпулятор чи лежень і ненажера? А може, і те, і те? Що ж до Палони, то вона однозначно любила багатство та розкіш, але ніскілечки не здавалася зверхньою. Останні три дні Шаллан вивчала Себаріалові книги домашніх видатків і виявила там повний безлад. У деяких царинах князь справляв враження неабиякого розумника — то як же можна було так запустити власні гросбухи?

Шаллан була не надто сильна в математиці — як порівняти з її хистом до малювання — але інколи полюбляла трохи порахувати й вирішила дати бухгалтерським записам лад.

Знадвору біля виходу чекали Ґаз і Васа, які провели її до князівського екіпажа, що стояв наготові, а один із її невільників, Ен, виконував обов’язки ліврейного лакея. За словами раба, йому було не звикати до такої роботи, і коли дівчина підійшла до карети, той усміхнувся їй. Шаллан зраділа побаченому, бо не пригадувала, щоб дорогою бодай хтось із п’ятірки невільників усміхався — навіть коли вона випустила їх із клітки.

— До тебе добре ставляться, Ене? — запитала господарка, коли той відчинив для неї дверцята карети.

— Так, пані.

— А якби ображали, ти поскаржився б мені?

— Е-е… так, пані.

— А як щодо тебе, Васо? — спитала дівчина, озираючись. — Ти задоволений умовами?

Той фиркнув.

— Це, певне, означає «безумовно»?

Ґаз хихикнув. Цей коротун уловлював каламбури.

— Ви дотримали обіцянки, — промовив Васа. — На це мені заперечити нічого. Мої люди вдоволені.

— А ти?

— А я нуджуся. Щодня ми тільки й робимо, що сидимо, отримуємо гроші і пропиваємо їх.

— Більшість чоловіків вважали б, що це не робота, а мрія.

Шаллан усміхнулася Енові й залізла в карету.

Васа зачинив за нею дверцята, а відтак зазирнув у вікно.

— Більшість чоловіків — ідіоти.

— Аж ніяк, — заперечила Шаллан, усміхнувшись. — За законом великих чисел, лише половина.

Той хмикнув. Дівчина вчилася розуміти його нечленороздільні шуми, бо інакше спілкуватися з Васою було неможливо. Цього разу він мав на увазі приблизно таке: «Зроблю вигляд, наче я не розумію цього жарту, бо інакше зіпсую свою репутацію цілковитого й нестерпного хмиря».

— Я так розумію, — сказав Васа, — що нам доведеться їхати на зап’ятках.

— Дякую, що запропонував, — відповіла Шаллан й опустила шторку на вікні.

Знадвору знову залунало Ґазове хихотіння. Обоє солдатів скочили на зап’ятки, а Ен заліз на козли до кучера. Вийшов справжнісінький виїзд з усіма належними атрибутами — і навіть на кінній тязі. Дівчина спершу соромилася попросити карету — але Палона лише посміялася.

— Та бери той драндулет, коли хочеш! У мене є власний, а Турі, залишившись без карети, тільки зрадіє — він любить, коли з’являється привід зайвий раз не виїжджати між люди.

Шаллан зашторила й друге вікно, а коли кучер узяв із місця, дістала альбом. На першій же чистій сторінці чекав Фрактал.

— З’ясуймо, що нам до снаги, — прошепотіла дівчина.

— Чудова думка! — озвався Криптик.

Діставши капшука зі сферами, вона втягнула трохи Буресвітла, а потім видихнула перед себе його клуб і спробувала надати йому форми.

Не вийшло.

Відтак вона спробувала тримати в голові певний образ — власний, але трішки модифікований: із чорним волоссям замість рудого. Дівчина видихнула Буресвітло, і цього разу те закрутилося довкола неї і на мить повисло, але потім знов-таки щезло.

— Дурня якась, — тихенько буркнула Шаллан, випускаючи з вуст Буресвітло, й нашвидкуруч накидала себе темноволосою. — Яка різниця, малюю я спершу чи ні? Мої олівці навіть не кольорові.

— Її не мало би бути, — погодився спрен, — але для тебе вона чомусь є.

Шаллан закінчила ескіз. Малюнок був зовсім простенький: риси обличчя та все, крім волосся, лише намічено невиразними лініями. Проте Буресвітло зрештою закріпило цей образ, і її волосся, потемнівши, стало чорним.

Художниця зітхнула, і її вуста зронили трішки Світла.

— А тепер як мені змусити цю ілюзію зникнути?

— Не підживлюй її.

— Яким чином?

— А мені звідки знати? — запитав Фрактал. — Це ж ти в нас майстриня з підживлення.

Шаллан зібрала всі свої сфери — деякі встигли потьмяніти — й поклала ті на сидіння навпроти, де їх було не дістати. Але такої відстані виявилося не досить, бо коли заряд усередині вичах, вона — несподівано для самої себе — інстинктивно вдихнула, й Буресвітло всоталося в неї через увесь простір карети.

— І справді майстриня, — кисло сказала Шаллан. — Адже я практикуюся зовсім недовго…

— Зовсім недовго? — здивувався Фрактал. — Але ж ми вперше…

Проте дівчина пускала те, що він казав, повз вуха, аж доки спрен не закінчив.

— Мені дуже потрібно знайти інший примірник «Слів Променистого ордену», — мовила вона, починаючи наступний малюнок. — Може, там написано, як розсіювати ілюзії.

Шаллан поволі працювала над новим малюнком — портретом Себаріала за вечерею, про якого залишила Спогад напередодні, одразу після повернення з розвідки в Амарамовому маєтку. Дівчина хотіла створити повноцінний екземпляр для своєї колекції, а тому ретельно проробляла деталі. На щастя, дорога була рівна, без великих вибоїн. Не ідеальні умови для творчості, але останніми днями вона — за дослідженням, роботою в Себаріала, проникненням в угрупування Примарокровних та зустрічами з Адоліном Холіном — мала дедалі менше вільного часу. Раніше його було куди більше. І дівчина не могла позбутися думки, що значну його частину вона змарнувала.

Шаллан віддалася роботі. Знайомий шурхіт олівця об папір концентрував у собі процес творення. Краса була зовні — всюди довкола. Але творити мистецтво означало не фіксувати, а пропускати її крізь себе.

Коли вона закінчила й визирнула у вікно, то побачила, що вони під’їжджали до Шпиля. Художниця піднесла зображення перед очі, придивилася до того, що вийшло, і кивнула. Задовільний малюнок.

А відтак спробувала залучити Буресвітло, щоб створити ілюзію. Вона видихнула його цілу