Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

— А як щодо обізнаності без невігластва? Пошуку істини, який не унеможливлює помилки?

— Це якийсь міфічний скарб, Ваша Світлосте. На кшталт Співців зорі чи Клинків честі — шукати, безумовно, варто, проте з надзвичайною обережністю.

— Обережністю? — перепитала Джасна, насупившись.

— Його пошук, цілком імовірно, приносить славу, а от знахідка — дощенту все зруйнує. Доказ того, що можна водночас бути обізнаним і не заперечувати обізнаності тих, хто з тобою не згоден? Я би сказала, що це підірве позиції наукового знання як такого.

Джасна шмигнула носом:

— Ти забагато береш на себе, дитино. Якби хоч половину тієї енергії, що йде в тебе на дотепи, та спрямувати на роботу — і я б насмілилася припустити, що ти станеш однією з найвидатніших учених сучасності.

— Вибачте, Ваша Світлосте, — мовила Шаллан. — Я… чесно кажучи… спантеличена. З огляду на прогалини в моїй освіті я гадала, що ви націлите мене на вивчення чогось старовиннішого, ніж події кількалітньої давнини.

Джасна розгорнула одну зі своїх книжок.

— Я з’ясувала, що юнкам у твоєму віці властивий деякий брак пошани до подій сивої давнини. Тож підібрала свіжішу й сенсаційнішу тему, щоб ввести тебе у світ справжньої науки. Невже вбивство короля не цікавить тебе?

— Ще й як, Ваша Світлосте, — запевнила її Шаллан. — Ми, дітлахи, такі — нам тільки й давай, що голосне та блискуче.

— Ну й язичок у тебе… буває.

— Як це — «буває»? Тобто решту часу він не на місці? Доведеться мені… — вона змовкла й закусила губу, усвідомивши, що зайшла надто далеко. — Вибачте.

— Ніколи не проси вибачення за свій розум, Шаллан. Бо започаткуєш погану традицію. Просто користуватися ним треба розсудливіше. Ти ж бо, здається, нерідко бовкаєш перший-ліпший кмітливий коментар, який лише спадає на думку.

— Я знаю, — погодилась та. — Це один з моїх давніх недоліків, Ваша Світлосте. Хоч усі мої няньки та виховательки щосили намагалися його викорінити.

— Ризикну припустити — суворими покараннями?

— Так. Найчастіше мене змушували сидіти в кутку, тримаючи книжки над головою.

— А це, своєю чергою, — промовила Джасна, зітхнувши, — лише підштовхувало тебе швидше відпускати шпильки — не залишаючи собі часу передумати й притлумити таке бажання.

Шаллан схилила голову набік.

— Ті покарання були виявом некомпетентності, — вела далі Джасна. — Й у випадку з дитиною твого типу перетворювались на заохочення. На гру. Скільки треба наговорити, щоби проштрафитись? Чи можна сказати щось аж настільки дотепне, щоб гувернантки навіть не второпали, що їх беруть на глум? Тож, сидячи у кутку, ти просто отримувала додатковий час на підготовку сарказмів.

— Але ж говорити так, як-от нерідко я, — це неналежна поведінка для дівчини.

— Єдина «неналежна» річ — це спрямовувати свій розум на те, що його не варте. Поміркуй над цим. Ти привчила себе практично до того самого, що так дратує тебе в цих учених — до бездумного мудрування, до, скажімо так, ігор розуму, що не ґрунтуються на ретельному аналізі, — Джасна перегорнула сторінку. — До умозарозумілості, хіба не так?

Шаллан почервоніла.

— Я надаю перевагу розумним підопічним, — продовжила принцеса, — бо тоді маю із чим працювати. Треба буде взяти тебе до королівського двору. Підозрюю, ти зацікавиш принаймні Дотепника — хоча б з огляду на те, як парадоксально поєднуються в тобі очевидна природна сором’язливість і гострий язичок.

— Як скажете, Ваша Світлосте.

— Я просто прошу тебе пам’ятати, що розум — найцінніша зброя жінки. Нею не можна орудувати незграбно чи зопалу. Влучна насмішка найдієвіша тоді, коли її не очікують, — як-от на ніж у спину.

— Вибачте, Ваша Світлосте.

— Це було не зауваження, а спостереження, — сказала Джасна, знову перегортаючи сторінку. — Я принагідно висловлюю їх: ці книжки пахнуть цвіллю. Небо сьогодні синє. Моя підопічна — гострозуба пройдисвітка.

Шаллан усміхнулася.

— А тепер розповідай, що тобі вдалося встановити.

Та скорчила гримасу:

— Небагато, Ваша Світлосте. А чи краще сказати «забагато»? Кожна авторка має власну теорію щодо того, чому паршенді вбили вашого батька. Одні доводять, що він чимось образив їх на бенкеті тієї ночі. Інші стверджують, що весь той договір був хитрістю, покликаною дозволити паршенді впритул підібратися до нього. Та в цьому годі добрати сенсу, оскільки до того в них траплялися й куди кращі можливості.

— А щодо Вбивці в білому? — запитала Джасна.

— З ним узагалі якась містика, — відказала Шаллан. — Виноски аж кишать коментарями. Чому паршенді найняли вбивцю на стороні? Боялися, що можуть не впоратися з завданням самостійно? А може, вони й не наймали його і їх просто підставили? Більшість вважає це малоймовірним, оскільки ті взяли на себе відповідальність за вбивство.

— А сама ти що думаєш?

— Я не вважаю себе досить компетентною, щоб робити висновки, Ваша Світлосте.

— А який же сенс у дослідженні, коли воно не супроводжується ними?

— Мої наставниці завжди повторювали, що висновки — прерогатива найдосвідченіших.

Джасна чмихнула носом:

— Бо були старими дурепами. Юнацький максималізм — чи не найпотужніший каталізатор змін в усьому космері. Шаллан, ти хоча б усвідомлюєш, що Творцю Сонця було лише сімнадцять, коли він розпочав свої завоювання? Ґаварі ще не виповнилося двадцяти Ридань, коли та висунула свою теорію трьох царств.

— Проте хіба на кожного Творця Сонця або Ґавару не припадає по сотні Ґреґоргів? Він став королем у молодому віці та зажив сумнівної слави, розпочавши безглузду війну проти королівств, що були союзниками його батька.

— Ґреґорг був усього один, — парирувала Джасна, скривившись, — на наше щастя. Але твій аргумент переконливий. У цьому й полягає мета освіти. Бути молодим означає діяти. А бути вченим — діяти обізнано.

— Або сидіти в ніші, читаючи про вбивство п’ятилітньої давнини.

— Я б не змушувала тебе вивчати його, якби в цьому не було реальної користі, — сказала Джасна, розгортаючи ще одну зі своїх книжок. — Забагато вчених вважає, що дослідження — суто інтелектуальне заняття. Та якщо ми нічого не робимо зі здобутими знаннями, тоді витрачені на нього сили й час пропали марно. Книжки зберігають інформацію краще за нас, але чого вони не можуть здійснити, так це інтерпретації. Тож коли науковиця не збирається доходити висновків, вона могла б із тим же успіхом залишити голі факти