Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Страви сердечні, Агата Задорожна 📚 - Українською

Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Страви сердечні" автора Агата Задорожна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 174 175
Перейти на сторінку:
Епілог

За дверима стовбичило кільканадцять людей, і вони все прибували, утворюючи чималенький натовп. Я ще раз перезав’язала фартуха, а тоді вкотре переставила на прилавку кілька тістечок та цукерочок. Ейвор тим часом натирала до блиску зелені віконниці – хоч вони й так були вже бездоганно чисті. 

– Вже час, – зазначила вона, і я нервово кивнула. 

Перший день роботи цукерні пройшов чудово – тоді відвідувачів було небагато, але я встигала усім розповісти про цукерки, готувала нові й була повністю задоволена життям.

Я була б рада, якби мої солодощі продавалися надалі у тому ж темпі: зрештою, я не прагнула заробити якомога більше грошей. Я займалася улюбленою справою, що приносила задоволення. 

З кожним гостем та гостею я говорила, з багатьма навіть стала приятелями чи й друзями. Про молоду панну, що прийшла десь тиждень тому і перепробувала чи не половину з усього асортименту, я навіть не думала вдруге. 

Хто ж міг подумати, що то була кандолінська принцеса? 

І навіть Арден, що того дня сидів за розрахунками у куточку цукерні, нічогісінько мені не сказав! Тільки кивнув тій принцесі Алейн тихенько, та й посміхався собі у книжку. Коли наступного дня на моєму порозі побільшало дворян, я сприйняла це за збіг. 

Але коли на наступний день після того в зал цукерні вже було не проштовхнутися, а знатні дами обіцялися одноосібно викупити вміст усіх вітрин, довелося взяти маленьку паузу й зачинитися на кілька днів. 

Бо буває хороша реклама, а буває надто хороша. І принцеса, що на балу, повному аристократів не тільки з Кандоліна, а й з сусідніх королівств, розхвалює якусь маленьку цукерню – це якраз другий випадок. 

Ейвор повернула фарбовану зелену табличку – в тон до гарних, літніх віконниць, і варто було їй злегка прочинити двері, як у щілину протиснулася перша дама. Її сукня успішно відтіснила конкуренток, і вона ввірвалася у салон, одразу ж рішуче крокуючи до мене. 

– Мені всього, що брала попереднього тижня принцеса, але вдвічі більше! – відразу ж з вимогою заявила вона, голодним, пожадливим поглядом оглядаючи вітрину. Я стримано всміхнулася. 

– І вам доброго ранку, леді Ліссар. Ось, будь ласка. 

З-під вітрини я дістала одну з десятків коробок, що приготувала заздалегідь. На щастя, Ардену стало совісті попередити мене, за чим саме полюватимуть дворяни та дворянки, тож я підготувалася. 

– Один срібний і два мідяки, будь ласка, – сказала я. Стара леді Ліссар вивалила на прилавок три золоті монети. 

– Решти не треба. Дуже сподіваюся, що принцеса завітає на моє чаювання наступної середи. 

Поряд з грошима опустився ще клаптик цупкого паперу, списаного крученим почерком, що не піддавався читанню. 

– І вас я там також очікую, леді Елмор. 

А тоді її відтіснили десятки інших леді та лордів. Я ж застигла, притиснувши до грудей запрошення. На чаювання! 

Листочок видавався таким маленьким і неважливим, але означав більше, ніж я могла виразити словами. 

З моменту швидкого і, як шепотілися у вищому суспільстві, поспішного одруження з Арденом я була при дворі всього кілька разів – і кожного разу разом із ним. Мене ж окремо ніхто не запрошував – ані на чаювання, ані на пікніки. 

Не сказати, щоб я від цього особливо страждала, та все ж це було очевидним сигналом від двору: вони не приймали кухарку за повноправну леді Елмор, хай що там говорила магія, підписані папери й перстень на моєму пальці. 

А зараз… Он чого вартує прихильність принцеси – варто їй сказати навіть не слово, пів слова – подивитися на когось, схвально кивнути – і двір вже буде біля ніг цієї людини, що б вона не робила. 

– Мені дайте лимонних тістечок, а ще шматок того шоколадного торта і цукерки, що брала принцеса! 

– А мені тільки цукерок! Та вдвічі більше, і заплачу золотом! 

– Торт! Шоколадний! 

Я обережно поклала запрошення у шухлядку для особливо важливих паперів, а тоді з посмішкою, що наліпила на лице, повернулася до дворян, що відчайдушно вимагали моєї уваги. 

– По черзі, будь ласка. 

❅ ━━━━━━ ♨♨♨ ━━━━━━ ❅

Літо настало несподівано. Наче зима тривала довгі роки, а весна пробігла галопом, не залишаючи по собі майже жодних спогадів (відверто кажучи, мене в той час більше цікавив Арден, аніж цвітіння черешень та яблунь за вікном). 

Усі постійні мешканці Зимового замку – я, Арден, пані Циндра, Рован та, звісно ж, Аодхан – стояли у залі для порталів, готуючись покинути Елмор аж до осені, чи то навіть початку зими. 

– А може, я все ж лишуся? – прогудів Рован невпевнено. Та один погляд пані Циндри і її рука (з золотим перснем!) на його плечі змусили садівника замовкнути та більше не протестувати. 

Я ж також не хотіла покидати Зимовий замок – та він на те й був Зимовим, аби жити там взимку. А літо ж годилося проводити біля моря, чи то у столиці – і саме туди ми усі й перебиралися. 

– Готова, люба? – запитав Арден, відступаючи від портального кола. Я кивнула, а тоді приклала руку до першого символу. Місце, де стоїш. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 174 175
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Страви сердечні, Агата Задорожна», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Страви сердечні, Агата Задорожна» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Страви сердечні, Агата Задорожна"