Читати книгу - "Твори у дванадцяти томах. Том перший"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Відразу по тому незнайомець відчув, що копачева рука стискає йому зап'ясток. Тепер вони змагалися за револьвер, і кожен силкувався повернути його цівкою до супротивника. Дим у ямі поступово розвіювався. Незнайомець, на спині лежачи, вже починав дещо бачити. Та зненацька його осліпило: то копач шпурнув йому в вічі жменю піску. З несподіванки він на мить попустив револьвера. І відразу на його мозок ринула темрява, а потім і її не стало.
Проте копач стріляв далі, аж поки скінчилися набої в револьвері. Тоді шпурнув його й присів на ноги вбитого, відсапуючись.
Він аж захлинався, хапаючи ротом повітря.
— Тхоряка паскудний! — схлипував чоловік. — Крався назирці, чекав, поки я все зроблю, а тоді пальнув у спину!
З натуги й люті він мало не плакав. Потому зазирнув в обличчя вбитого. Воно було геть обліплене камінцями та землею, і важко було щось на ньому розгледіти.
— Зроду не бачив його, — врешті мовив копач. — Певне, якийсь злодюга, хай йому біс! У спину стріляє! У спину!
Він розстебнув сорочку й обмацав груди та лівий бік.
— Прошила наскрізь і нічого! — зрадів він. — А їй-богу ж, добре ціляв, тільки смикнув руку, як натискав на гачок, йолоп. Зате я йому дав. Ох і дав!
Копач ще помацав рану в боці, і обличчя йому спохмурніло.
— Ще розболиться, до біса. Треба швидше залатати дірку й драла звідси.
Він видряпався з ями й спустився до свого табору. А за півгодини повернувся з конем, на якому возив вантаж. З-під розстебнутої сорочки видніла ганчірка, що сяк-так прикривала рану. Лівою рукою чоловік ворушив помалу, незграбно, але все ж таки міг орудувати нею.
Він обв'язав трупа попід пахви мотузкою і витяг з ями. Тоді заходився збирати золото. Збирав він його кілька годин, спиняючись лише, щоб потерти заклякле плече й вигукнути:
— Стріляв у спину, тхоряка паскудний! У спину!
Коли волото було геть обчищене від породи й дбайливо загорнуте в кілька укривал, чоловік прикинув його вартість.
— Чотириста фунтів, щоб я здох! — мовив він. — Нехай двісті на кварц і пісок відійде, але двісті лишиться. Двісті фунтів золота! Чуєш, Біле? Сорок тисяч доларів! І все твоє… Все твоє!
Він радісно почухав потилицю, і пальці його налапали якийсь шрам. Він обмацав його всього. То була подряпина від другої кулі.
Розлютившись, чоловік підступив до свого ворога.
— Що, вбити мене хотів, га? Вбити? — дражнився він. — Та ти своє дістав, і поховаю я тебе по-людському. Від тебе я б напевне такого не дочекався!
Він підтяг трупа до ями й штовхнув його вниз. Глухо гупнувши, тіло забитого лягло боком на дно ями. Голова була обернена до неба. Копач поглянув униз на нього й докірливо сказав:
— А ти ж мені в спину стріляв!
Орудуючи кайлом та лопатою, він закидав яму. Тоді навантажив золото на коня. Воно було надто тяжке, тому, спустившись до табору, чоловік переклав трохи вантажу на свого верхового коня. І навіть після того йому довелося покинути дещо із своїх манаток — кайло, лопату, ночовки, харчів трохи, кухонне начиння та інший дріб'язок.
Сонце стояло на полудне, коли чоловік погнав коней крізь зелену запону з витких рослин. Вибираючись на кам'яні брили, коні аж дибки ставали і наосліп пролазили густими, переплутаними заростями. Раз верховий кінь важко впав, і чоловік зняв вантаж, аби він міг підвестися. Коли кінь рушив далі, чоловік обернувся, просунув голову крізь листя й востаннє поглянув на пагорб.
— Тхоряка паскудний! — вигукнув він і зник.
У кущах зашелестіло, затріщало галуззя, заколихалося віття в тому місці, де проходили коні. Часом цокали об каміння підкови, часом чути було, як копач лається та поганяє коней. Потім він заспівав:
Озирнись — господній світ
Шле тобі ясний привіт.
(Скинь ярмо земних облуд!)
Озирнися — все сія,
Хай зітхне душа твоя.
(Завтра стрінеш божий суд!)
Пісня дедалі затихала, і разом з тишею повертався й дух яру до оселі своєї. Знову дрімливо зашепотів струмок, і сонно загули дикі бджоли. В повітрі, сповненому пахощами, легенько спадав сніжинками на землю пух із осокорів. Метелики маяли поміж деревами, і над усім розливалося спокійне сонячне сяйво. Тільки слід підків на луці і роздерті груди пагорба свідчили, що сюди примчала була бурхлива життєва хвиля, скаламутила тихий спокій яру і полинула далі.
ЗМІСТ
©
http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька літератураПримітки
1
Дане 12-томне видання містить переважну більшість творів Джека Лондона. Частково тут використано переклади 20–30-х pp., зокрема з незавершеного тридцятитомного видання творів Лондона (1927–1932 pp.; вийшло 26 томів). Ряд творів в українському перекладі публікується вперше. В останньому томі буде вміщено бібліографію українських видань Лондона.
Розміщено твори за датою їх друкування. Оповідання подаємо за збірками, в тому порядку, що прийнятий у перших виданнях цих збірок.
До першого тому ввійшли оповідання із збірок: «Син вовка» (Бостон, 1900; друкується повністю), «Бог його батьків» (Чікаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902; друкується повністю), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904) та «Кругловидий» (Нью-Йорк, 1906).
2
К. Маркс, Ф. Энгельс, Сочинения, изд. второе, т. 36, стор. 417.
3
В. І. Ленін, Твори, т. 18, стор. 14.
4
Мороз шістдесят п’ять градусів… — У США температуру прийнято вимірювати за шкалою Фаренгейта, згідно якої лід тане при +32°, вода кипить при +212°. Отже, — 65°F це приблизно — 54 °C.
5
Парка — верхній зимовий одяг з необробленої шкури.
6
Клондайк — притока Юкону, що на ній, як також на суміжних річках, відкрито 1896 року багаті золоті родовища. Р. Гендерсон знайшов золото в долині Бонанзи, а Дж. Карнак у долині Карнака та Ельдорадо (назви ці постали пізніше). Тоді ж засноване м. Доусон у гирлі Клондайку.
7
Чечако — новак-золотошукач.
8
Потлач — в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори у дванадцяти томах. Том перший», після закриття браузера.
