Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Ні ст. 44, ні ст. 121 не містять норми, яка б передбачала звільнення від відповідальності за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків за умови своєчасного повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, а також їх подальшого відновлення.

Незабезпечення зберігання може вчинятися як діями (знищення документів раніше встановленого строку), так і у формі бездіяльності (пошкодження або втрата документів внаслідок пожежі, крадіжки, затоплення тощо). За пошкодження чи втрату документів внаслідок бездіяльності відповідальність настає лише за умови наявності можливості діяти певними чином — можливості не допустити крадіжки, затоплення тощо. Втрата чи пошкодження документів внаслідок непоборної сили (наприклад, через стихійне лихо) виключає притягнення до відповідальності за цією нормою.

Така форма цього правопорушення, як незабезпечення зберігання зазначених документів, поєднане (варіант «та» в диспозиції пункту) з ненаданням контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій за санкціями, нічим не відрізняється від простого незабезпечення зберігання (без факту ненадання документів контролюючим органам) і тому не має практичного значення. Тим більше, що фізично неможливо надати документи, які втрачені в результаті незабезпечення їх зберігання.

Ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов’язаним з наявністю фактів незабезпечення їх зберігання (варіант «або» в диспозиції цього пункту ст. 121 ПК).

Ненадання може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи чи їх копії, так у формі невиконання вимоги контролюючих органів надати оригінали документів чи їх копій у передбачений законодавством строк. Після завершення вказаного строку можливе притягнення до відповідальності за це правопорушення, незалежно від того, що платник податків (його посадові особи) прямо не відмовляється від надання документів чи їх копій.

Суб’єктом вчинення правопорушення та відповідальності за нього є платник податків.

Абзаци третій і четвертий п. 121.1 встановлюють відповідальність за кваліфікований (за ознакою повторності) склад правопорушення, передбаченого абзацом першим.

Однак формула «ті самі дії» обмежує застосування відповідальності за цією нормою лише випадками повторного незабезпечення зберігання документів шляхом їх знищення, тобто діями.

Відлік річного строку починається з дня уплати штрафу за попереднє правопорушення і закінчується через 365 (включно) календарних днів. Якщо початок або закінчення річного строку припадає на високосний рік, цей строк закінчується через 366 (включно) календарних днів.

Суб’єктом вчинення правопорушення та відповідальності за нього є платник податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке правопорушення.

122.1. Несплата (неперерахування) фізичною особою — платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

(Із змінами, внесеними Законом України від 04.11.2011 р., № 4014-VI, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

122.1. Склад правопорушення, передбачений п. 122.1, вужче назви цієї статі, оскільки передбачає відповідальність за порушення не усіх правил, а лише за правопорушення, яке може вчинятися в одній формі бездіяльності:

— несплата (неперерахування) платником податків-фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку (див. п. 291.2 ст. 291 ПК).

Під несплатою в цьому випадку розуміється не тільки повна відсутність платежу, а й сплата єдиного податку в установлені строки, але не в повному обсязі.

Ставки єдиного податку встановлені у ст. 293 ПК, а порядок і строки сплати єдиного податку — ст. 295 ПК. Зокрема, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої — четвертої груп є календарний квартал (ст. 294 ПК).

Це правопорушення за об’єктивною стороною характеризується як триваюче, тобто склад правопорушення і підстави для притягнення до відповідальності за ст.122 виникають у наступний день, після дня строку сплати єдиного податку. Кожен наступний факт такої несплати (несплата кожного наступного дня) не утворює нового правопорушення. Припиняється це правопорушення в день сплати єдиного податку. Однак сам факт сплати узгодженої суми грошового зобов’язання за межами строків, визначених цим Кодексом, не скасовує склад цього правопорушення і можливість притягнення до відповідальності за його вчинення.

Суб’єктом, що вчинює правопорушення та притягується до фінансової відповідальності, є платник єдиного податку відповідної групи (див. коментар до ст. 15 ПК).

123.1. У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, — тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При