Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Танок драконів 📚 - Українською

Читати книгу - "Танок драконів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танок драконів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 174 175 176 ... 359
Перейти на сторінку:
Перекупні мечі почекають.

Сер Баристан не звернув на нього уваги.

— Я звелів лорду Дааріо подати рапорт мені, як наказала ваша світлість. А він, розсміявшись, відповів, що напише його власною кров’ю, якщо ваша світлість пришле до нього свою маленьку тлумачку, щоб та навчила його грамоти.

— Кров’ю? — вжахнулася Дані.— Це жарт? Ні. Ні, нічого не кажіть. Я маю сама все побачити.

Вона — молоденька дівчина, самотня, а молоденькі дівчата дуже мінливі.

— Скликайте капітанів і командирів. Гіздаре, я знаю, що ви мені пробачите.

— Мірін — у першу чергу,— тепло всміхнувся Гіздар.— У нас будуть інші вечори. Багато вечорів.

— Сер Баристан проведе вас.

Дані помчала геть, гукаючи служниць. Вона не зустрічатиме свого капітана у токарі. Довелося переміряти дюжину суконь, перш ніж вона обрала собі до смаку, але відмовилася від корони, яку принесла Джикі.

Коли Дааріо Нагарне опустився перед Дані на одне коліно, у неї тьохнуло серце. У його чуприні засохла кров, а на скроні блищав глибокий поріз, свіжий і червоний. Правий рукав був у крові мало не до ліктя.

— Ви поранені,— ахнула Дані.

— Оце? — торкнувся він скроні.— Арбалетник хотів стрілу мені в око пустити, але я від неї втік. Я квапився додому, до моєї королеви, погрітися у промінні її усмішки. А ця кров не моя,— труснув він рукавом, розбризкуючи червоні краплі.— Один з моїх сержантів сказав, що нам слід перекинутися до юнкайців, то я йому серце вирвав просто через горлянку. Хотів привезти як подарунок моїй срібній королеві, але мене відрізало четверо котів і погналося за мною з гарчанням і сичанням. Один мало не дістав мене, то я жбурнув серце йому в пику.

— Яка хоробрість,— сказав сер Баристан гоном, у якому ясно чулося, що він зовсім не вважає це хоробрістю,— та чи маєте ви новини для її світлості?

— Погані новини, пане Дідусю. Астапор зруйнований, а раби у великій кількості рухаються на північ.

— Які це новини — вони давно прогіркли,— буркнув Гирявий.

— Твоя матуся так само казала про поцілунки твого татуся,— відбив Дааріо.— Люба королево, я примчав би раніше, але у горах повно юнкайських перекупних мечів. Чотири загони. Вашим штормокрукам довелося через них пробиватися. Але й це ще не все. Юнкайське військо марширує прибережною дорогою, а з ним — чотири легіони Нового Гіса. У них сотня збруйних слонів з вежами на спинах. Ще з ними толоські пращники й загін картян на верблюдах. Ще два гіскарські легіони відпливли з Астапора. Якщо взяті нами «язики» кажуть правду, вони збираються висадитися за Скагазаданом, щоб відрізати нас від Дотрацького моря.

Поки він розповідав, на підлогу час до часу падали ясно-червоні краплі крові, й Дані здригалася.

— Скільки людей загинуло? — запитала вона, коли він договорив.

— Наших? Я не рахував. Але ми набрали більше, ніж втратили.

— Більше перекинчиків?

— Більше хоробрих вояків, яких кличе ваша шляхетна справа. Королеві вони сподобаються. Серед них є сокирник з островів Василіска — такий здоровань, більший за Бельваса. Ви б його бачили! Є трохи вестеросців, зо два десятки. Це дезертири зі звіяних вітром, які незадоволені юнкайцями. З них вийдуть добрі штормокруки.

— Як скажете.

Дані не збиралася сперечатися. Скоро Міріну знадобляться всі мечі.

— Капітане,— нахмурився сер Баристан до Дааріо,— ви сказали — чотири загони вільнонайманців. А ми знаємо тільки про три. Звіяні вітром, довгосписи й котячий загін.

— Сер Дідусь лічити вміє. До юнкайців перекинулися середні сини,— сплюнув Дааріо, відвернувшись.— Ось вам і Брунатний Бен Плам. Побачу наступного разу його бридку пику — розітну його від горлянки до паху й вирву його чорне серце.

Дані втратила мову. Їй пригадалося обличчя Бена, коли вони бачилися востаннє. «Тепле обличчя, якому я довіряла». Темна шкіра й біле волосся, зламаний ніс і зморшки в кутиках очей. Навіть дракони любили старого Брунатного Бена, який похвалявся, що й сам має краплину драконової крові, «...три зради пережити... одну за кров, другу за золото і третю за любов...» Плам — третя зрада чи друга? І як тоді рахувати сера Джору, її похмурого старого ведмедя? Невже ніколи не матиме вона друга, якому можна довіряти? «Яка користь із пророцтв, якщо їх неможливо витлумачити? Якщо я ще до світанку одружуся з Гіздаром, чи згинуть ці всі армії, як ранішня роса, щоб я могла правити в мирі?»

Ці слова Дааріо збурили присутніх. Резнак застогнав, Гирявий похмуро буркотів, кровні вершники клялися помститися. Дужий Бельвас гупнув кулаком у пошрамоване черево й заприсягнувся з’їсти серце Брунатного Бена зі сливами й цибулею.

— Прошу вас,— заговорила Дані, але її, здається, почула тільки Місанді. Королева зіп’ялася на ноги.— Тихо! Я вже вас наслухалася.

— Ваша світлосте,— опустився на одне коліно сер Баристан.— Ми до ваших послуг. Наказуйте.

— Продовжуйте за нашим планом. Запасайте харчі, скільки зможете...— («Якщо озирнуся — пропаду»).— Слід замкнути брами й поставити на мурах усіх, хто здатен воювати. Нікого не впускати й не випускати.

На мить у залі запала тиша. Присутні перезиралися. А тоді Резнак сказав:

— А як же астапорці?

Дані кортіло верещати, скреготіти зубами, дерти на собі одяг і тупати ногами. Натомість вона мовила:

— Зачиніть брами. Мені повторювати тричі?

Так, це її діти, але зараз вона їм не допоможе.

— Всі можуть іти. Дааріо, зостаньтеся. Рану слід промити, і я маю до вас ще питання.

Присутні, вклонившись, повиходили. Дані повела Дааріо Нагариса нагору у свою спальню, де Іррі промила йому поріз оцтом, а Джикі замотала білими лляними бинтами. Коли все було зроблено, Дані відіслала і служниць.

— У вас одяг увесь у крові,— сказала вона Дааріо.— Роздягайтеся.

— Якщо ви зробите те саме,— поцілував він її.

Чуприна в нього відгонила кров’ю, димом і кінським милом, а вуста були грубі й гарячі. Дані затремтіла в його обіймах. Нарешті відсторонившись, вона мовила:

— Я була певна, саіме ти мене зрадиш. Одна зрада за кров, друга за золото і третя за любов — ось як сказали ворожбити. Я підозрювала... я ніколи не підозрювала Брунатного Бена. Навіть мої дракони, здається, довіряли йому,— вона схопила капітана за плечі.— Обіцяй мені, що ніколи не підеш проти мене. Я цього не витримаю. Обіцяй.

— Ніколи, кохана.

І вона йому повірила.

— Я присяглася вийти за Гіздара зо Лорака, якщо він забезпечить мені дев’яносто днів миру, але тепер... Я

1 ... 174 175 176 ... 359
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танок драконів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Танок драконів"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 14 грудня 2023 21:32

Книга захоплива, динамічна та насищена сюжентними поворотами, які створюють інтригу на майбунє, але навіть так, були глави від облича первних персонажів, де мені особисто, було не цікаво. на щастя їх зовсім не багато. Якщо порівнювати першу книгу циклу "Гра пристолів" та останю "Танок Драконів" то перша на голову вища. "Танок драконів" це книга яка є стартом для велкиких подій, маю припущення що наступна в циклі буде більш насиченею та надіюсь кращою, тому не дивно що Д. Мартін настільки довго пише...

Книга 9/10