Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Сміттє-Джек уже очуняв і давав свідчення Фіску. Ед зупинився в дверях.

— …я діяв за сценарієм Екслі. Не пам’ятаю точно, що саме я сказав, але Петчетт вихопив пістолет і почав в мене стріляти. Револьвер, який мені дав Екслі, заїдало раз за разом — і Петчеттові вдалося вколоти мене шприцем. Потім я почув крики: «Ейб, Лі, не треба!» Ось і все, що мені відомо.

— Ейб Тайтелбаум, Джонні Стомпанато, Лі Вакс, — пролунав гучний голос із коридору.— «Нічна сова» — їхніх рук справа. Собачник Перкінс також у їхній банді, і ще дехто — зараз розповім, то всеретеся.

Ед відчув запах його поту, його подих. Вайт заштовхнув його в палату — рішуче, але не грубо.

— Забудь поки що про всі наші розборки. Ти чув, що я сказав?

Отже, імена є, ось вона, та банда, ниточка від якої веде до героїну. Вайт був схожий на божевільного — скуйовджене волосся, очі шаленого фанатика.

— Сер, — промовив Фіск, — може, мені краще…

Ед ворухнув плечима — Бад прибрав руки.

— Дві хвилини, капітане.

Раптом Ед Екслі зрозумів, як це страшно — бути капітаном.

— Двейне, сходи-но випий кави. А ти, Вайте — сподіваюся, ти зумієш мене зацікавити раніше, ніж я тебе рознесу за тих китайців.

Фіск вийшов.

— А ти, Джеку, залишся, — сказав Ед. — Розповідай, Вайте.

Вайт зачинив двері. Вигляд він мав убогий: брудний і несвіжий костюм, руки в чорнильних розводах.

— Джеку, чув по радіо, де тебе знайшли. Не знав, що ти туди підеш, інакше спробував би все зробити сам.

— Що зробити? — тривожно спитав Вінсеннс. — Ейб, Лі… Хочеш сказати, що Петчетта грохнули Тайтелбаум із Ваксом?

— Вайте, давай від самого початку. Розповідай усе по порядку.

Вайт посміхнувся йому у відповідь божевільною посмішкою камікадзе.

— Я вже кілька років шукаю хлопця, який вбиває повій. Почалося все із тієї дівчини на ім’я Кеті Джейнвей. Її забили до смерті у 1953-му році, як раз в розпал розслідування «Нічної сови». Вона була подружкою Дюка Кеткарта.

— Це я знаю, — кивнув Ед. — Наш відділ проводив по тобі перевірку, коли ти склав іспит на сержанта.

— Навіть так? Але все рівно — ти не знаєш, що після кількох років безплідного розслідування я нарешті розплутав справу. Спершу вирішив, що вбивця — Спейд Кулі, бо виступи його групи збігалися із датами та місцями смерті повій. Але я помилився. Спейд здав мені справжнього вбивцю — Барта Артура Перкінса.

— Я цілком вірю, — озвався Вінсеннс, — що Собачник — вбивця жінок. Він узагалі наглухо відбитий.

— Не сумніваюся, що ти в курсі, — відповів Вайт, — бо Кулі мені розповів, що Перкінс — дружбан Джонні Стомпанато, і мені згадалося, як ти ще в 1952-му розповідав, що бачив, як він зависає із Джонні Стомпом, Ейбом Тайтелбаумом та Лі Ваксом. Але Кулі підкреслив, що Собачник дружить саме з Джонні — ну, то я і пішов його шукати.

— Ага, ну, пішов ти до Стомпанато, — сказав Ед.

— Нє, — запалив сигарету Бад. — Слухай, що розповім іще: уже протягом кількох років я час від часу виконую на прохання Дадлі Сміта певну брудну роботку для Відділу боротьби із організованою злочинністю. Знаєш, як він це називає? «Утримання злочинців в належних рамках» — це одна з його коронних фраз. Утримати те, утримати се. Останнім часом він все натякав, що невдовзі доручить мені особливе завдання, а минулої ночі прямо сказав, що треба попрацювати із певним «упертим макаронником італійця», який мене боїться. Із моїх знайомих підходив лише Джонні Стомп — колись він стучав для мене, і я частенько його лупцював. А знаєш, що насправді Дадлі робить, коли нібито рятує місто мафії? Так ось: минулої ночі в мотелі «Вікторія» він разом із Карлайслом та Брюнінґом допитували такого собі Ламара Гінтона на предмет інформації нібито для Відділу боротьби із організованою злочинністю. Але це все лайно собаче — Дадлі розпитував про «Нічну сову», про порнуху та про Пірса Петчетта.

Ед витріщився на нього, не вірячи почутому.

— І ти, шукаючи Перкінса, пішов до Стомпанато.

— Так. Я пішов до «Кошерного Ейба» і застав там Тайтелбаума із Джонні. Запитав Джонні про Собачника — і він закрутився, як вуж на пательні. А Ейб ще більше рознервувався. Вони обидва збрехали мені, заявили, що ледве-ледве знайомі із Перкінсом. А ще, за їхніми словами, Перкінс не надто близький друг Лі Вакса, хоча я точно знаю, що це не так. А потім Джонні раптом бовкнув, що він, мовляв, «тримається