Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Люпин підняв брову.

- Я думав, Гаррі, що це й так зрозуміло, - здивовано відповів він.

Гаррі розгубився: він думав, що Люпин уникатиме відповіді.

- Але чому? - знову повторив він.

- Ну-у, - злегка нахмурився Люпин, - я припускав, що, побачивши тебе, ховчик постане в образі лорда Волдеморта.

Гаррі не спускав з Люпина очей. Він аж ніяк не сподівався такої відповіді, до того ж Люпин назвав Волдеморта на ім'я. А ніхто, крім Дамблдора (і самого Гаррі) не наважувався його так називати.

- Це, звісно, моя вина, - сказав Люпин, і далі похмуро зиркаючи на Гаррі. - Але мені здавалося, що Волдемортова з'ява в учительській була б недоречна. Я боявся, що серед учнів почнеться паніка.

- У мене й справді промайнула думка про Волдеморта, - чесно зізнався Гаррі. - Але тоді я... я пригадав... дементора.

- Розумію, - замислено мовив Люпин. - Ну, що ж... це вражає. - Він усміхнувся, побачивши здивований вираз на обличчі Гаррі. - Це означає, що найбільше в світі ти боїшся... боятися. Дуже мудро, Гаррі.

Гаррі не знав, що казати і зробив ще ковточок.

- То ти, отже, вирішив, що я вважав тебе не здатним побороти ховчика?

- Ну... так, - зізнався Гаррі і йому полегшало на душі. - Пане професоре, ви ж знаєте, що дементори...

Тут хтось постукав у двері.

- Заходьте, - сказав Люпин.

Двері відчинилися, і зайшов Снейп із келихом, з якого ледь курилася пара. Побачивши Гаррі, Снейп зупинився і примружився.

- А, Северус, - посміхнувся Люпин. - Дуже тобі вдячний. Можеш поставити отут на столі.

Снейп поставив задимленого келиха, позираючи то на Гаррі, то на Люпина.

- А я ось показував Гаррі ґринділа, - люб'язно пояснив Люпин, кивнувши на акваріум.

- Цікаво, - навіть не глянувши на акваріум, промовив Снейп. - Люпине, це треба випити відразу.

- Я так і зроблю, - запевнив Люпин.

- Якщо захочеш ще, - сказав Снейп, - то будь ласка: я приготував цілий казан.

- Мабуть, завтра вип'ю ще трохи. Дуже тобі дякую, Северусе.

- Нема за що, - відповів Снейп, але щось у його погляді Гаррі не сподобалося. Снейп вийшов з кімнати похмурий і насторожений.

Гаррі допитливо глянув на келих.

- Професор Снейп люб'язно погодився зварити мені зілля, - усміхнувся Люпин. - Сам я ніколи не вмів його добре готувати, а ця настійка особливо складна. - Він підніс келиха, понюхав, відпив ковточок, і його пересмикнуло. - Шкода, що не можна додавати цукру.

- А від чого...? - почав було Гаррі, але Люпин перебив його на півслові.

- Я щось погано себе почуваю, - сказав він. - Це єдине, що мене рятує. Мені дуже пощастило працювати разом з професором Снейпом. Це зілля мало хто вміє варити.

Професор Люпин відсьорбнув ще один ковток, а Гаррі ледве стримався, щоб не вибити келиха йому з рук.

- Професор Снейп дуже цікавиться темними мистецтвами, - проказав він.

- Справді? - озвався Люпин і відсьорбнув ще.

- Навіть кажуть... - Гаррі завагався, а тоді відчайдушно додав: - кажуть, що він піде на все, тільки б здобути посаду вчителя захисту від темних мистецтв!

Люпин допив келиха і скривився.

- Жахливе вариво, - сказав він. - Ну, Гаррі, мабуть, я ще трохи попрацюю. Побачимося на бенкеті.

- Добре, - сказав Гаррі і поставив на стіл чашку.

Спорожнілий Снейпів келих усе ще курився.

*

- Ось, тримай, - сказав Рон. - Взяли, скільки змогли... - На Гарріні коліна посипалася яскрава злива цукерків.

З першими сутінками Рон і Герміона вбігли у вітальню. Розчервонілі з холодного вітру, вони сяяли від задоволення.

- Дякую. - Гаррі взяв пакетик крихітних чорних перчортиків. - Ну, як там Гоґсмід? Де ви були?

Де вони тільки не були! І в крамниці магічного знаряддя «Дервіш і Бенґіс», і в магазині жартів «Зонко», і в «Трьох мітлах» - о-о, ті пінисті кухлі з гарячим маслопивом!...

- А пошта, Гаррі! Двісті сов, кожна на своїй поличці, у кожної свій колір, що позначає її швидкість!

- А в «Медових руцях» - нові сорти помадок. Куштуй, скільки хочеш! Ось, і тобі трохи...

- Здається, ми бачили велетня-людожера. Чесно, там у «Трьох мітлах» така публіка!..

- Шкода, що не можна було захопити трохи маслопива, воно так зігріває...

- А чим ти займався? - стурбовано запитала Герміона. - Готував уроки?

- Ні, - відповів Гаррі. - Люпин запросив мене до свого кабінету на чай. А потім там з'явився Снейп...

Він розповів їм про келих. Рон аж роззявив рота.

- І Люпин це випив? Йому що, життя обридло? - мало не задихнувся Рон.

Герміона глянула на годинник.

- Треба йти, за п'ять хвилин початок бенкету...

Вони вистрибнули крізь отвір у портреті і, продовжуючи розмовляти про Снейпа, злилися з юрбою.

- Але ж він... знаєте... - Герміона стишила голос і схвильовано озирнулася, - він не став би... труїти Люпина... на очах у Гаррі.

- Може, й так, - погодився Гаррі. Тим часом вони перетнули вестибюль і увійшли до Великої зали. Зала була прикрашена сотнями гарбузів із засвіченими всередині свічками, цілими роями тріпотливих кажанів і морем оранжевого серпантину, що яскраво зміївся попід грозовою стелею.

Їжа була розкішна. Навіть Герміона і Рон, які мало не лускали від медоворуцівських ласощів, наклали собі по дві порції усіх страв. Гаррі позирав на учительський стіл. Професор Люпин видавався бадьорим, він жваво перемовлявся з учителем замовлянь Флитвіком. А ось Снейп щось надто часто зиркав на Люпина. Але, може, це тільки так здавалося?..

На закінчення бенкету гоґвортські привиди влаштували цілу виставу. Вони зненацька вигулькнули зі стін і столів, і синхронно закружляли в повітрі. Майже-Безголовий Нік, ґрифіндорський привид, з величезним успіхом відтворив сцену, присвячену халтурному відтинанню власної голови.

Цей чудовий вечір не зміг зіпсувати навіть Мелфой. - Вітання від дементорів, Поттер! - загорлав він, коли всі вже виходили з Великої зали.

Гаррі, Рон і Герміона разом з рештою ґрифіндорців прямували звичною дорогою до своєї вежі. Але біля портрета Гладкої Пані вони побачили справжнє юрмище.

- Чому ніхто не заходить? - здивувався Рон.

Гаррі глянув понад головами учнів. Схоже, портрет не відчинявся.

- Дозвольте пройти, будь ласка, - пролунав голос Персі, що поважно проштовхувався в юрбі. - Чого всі поставали? Не могли ж усі забути пароль... Даруйте, я староста школи...