Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Більше не повертайся, Юлія Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Більше не повертайся, Юлія Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Більше не повертайся" автора Юлія Бонд. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 30
Перейти на сторінку:
5.1

Вдома затишно, пахне смачним обідом та свіжозвареною кавою. Учотирьох ми сидимо у вітальні, балакаємо на різні теми. Соня ні на крок не відступає від Стельмаха. За ті кілька тижнів, що Лев був у лікарні, дочка страшенно сумувала за татом. І тепер, коли він поруч, не бажає з ним розлучатися на жодну хвилину.

– Тату, а ось на це подивися. Гарно ж вийшло? – Сидячи на колінах у Лева, Соня показує йому альбом зі своїми малюнками. Буквально пів року тому донька почала ходити в художній гурток, але вже може похвалитися своїми першими успіхами.

– Дуже красиво, – погоджується Лев, розглядаючи натюрморт із фруктів.

Я дивлюсь на цих двох, не приховуючи посмішки. Відчуваю на собі погляд свекрухи, а трохи згодом дотик до руки:

– Асенько, дякую за обід. Я вже поїду додому, – каже Валентина Дмитрівна.

– Може, ще залишитеся ненадовго?

– Ні, дорогенька. Додому хочу, та і як там Яша без мене, за ним пильно дивитися треба. Така шкода, – Яша – це кіт Валентини Дмитрівни, але ставиться вона до улюбленця як до маленької дитини.

Через п'ятнадцять хвилин свекруха таки їде додому на таксі. Провівши її, стоїмо з Левом у дворі нашого будинку. Відкинувши голову на сильне плече чоловіка, дивлюся в далечінь. На душі спокійно, поки Стельмах поруч, але погані думки все одно забираються в голову, варто лише подумати про біологічного батька Соні.

Я так і не сказала чоловікові, що Матвій приходив до Соні в школу. Чекала, поки Лев повернеться додому і лише тоді зізнатися в тому, що трапилося.

– Я не сказала тобі раніше, хотіла дочекатися, коли тебе випишуть із лікарні. Кілька днів тому Матвій приходив до Соні до школи. Це було якраз того дня, коли я тобі розповіла про повернення Матвія у місто, – подих збивається, не думала, що так важко говорити про те, що сталося. – Я прийшла забирати Соню після уроків, як побачила нашу донечку у шкільному дворі, а поряд Матвій стояв. Потім я дізналася в доньки, що дядько просто цікавився, як пройти до першого “А”. Він їй нічого не встиг сказати чи не хотів. Я так злякалася, Леве. Соню відчитала за те, що розмовляла з чужим дядьком, а коли обернулася, Матвій уже пішов. Я не можу повірити, що він справді готовий…

Домовити не виходить. У горлі утворюється неприємна грудка, а грудну клітину ніби лещатами стискає.

Багато років тому, коли ми з Левом вже були одружені та дізналися, що Матвій повернувся з полону, я найбільше за все боялася, що колишній коханий повернеться до рідного міста. Повернеться і дізнається про все. А потім все якось забулося, хтось казав, що Матвій знайшов себе у столиці, одружився начебто.

Нерозумно було сподіватися з мого боку, що Матвій ніколи та нічого не дізнається. Дочка хоч і схожа на мене, але будь-який тест ДНК підтвердить батьківство Матвія. І що потім? Що він зробить? Навряд чи в цьому чоловікові прокинуться справжні батьківські почуття. Швидше за все він захоче помсти. Помститься мені, зламає життя, забере все, що так дорого. Цього я найбільше боюся

– Добре, що розповіла мені про все. Ти ж пам'ятаєш про що ми з тобою домовлялися, Асю? – Запитує Лев, і я відповідаю, що пам'ятаю. Тому й на серці важко. – Я зустрінуся з Матвієм. Дізнаюся, що він хоче, яка в нього мета. Але ти пообіцяй мені, поки я сам в усьому не розберуся, ти не випустиш Соню з поля зору в буквальному значенні цього слова. Якщо треба, то сидітимеш під дверима класу, поки у Соні йдуть уроки.

– Обіцяю. Звичайно ж, я зроблю все можливе заради безпеки нашої дівчинки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 17 18 19 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Більше не повертайся, Юлія Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Більше не повертайся, Юлія Бонд"