Читати книгу - "Одна година на бажання, Ді Мія"

- Я ж казав, що я їм не по зубах. - Усміхнувся він кутиками губ. - Взагалі, спасибі вам з Адріаном, Даніель із патрулем встигли вчасно, поки ми повністю не розгромили арену. Одного з повітряників спіймали, одному вдалося втекти. Але його обов'язково знайдуть! - Додав він, побачивши переляк на моєму обличчі. - А крила... - Він показав рукою на кулон, що звисав з його шиї. - Цей чудовий артефакт, краще за всіх уміє приховувати те, що не повинні побачити звичайні люди.

- Так ось чому про вас ніхто не знає!  - Я пильно глянула на артефакт, що висів на його шиї. 

Дивно, кулон як кулон. Нічого особливого. Я простягнула руку до його спини, але відчула тільки порожнечу. Дивно, я думала вони просто стали невидимими.

 Дарен усміхнувся, зрозумівши, що я роблю. Ніжно взяв мене за руку, притягнув до себе й міцно обійняв. Я відчула як він вдихає запах мого волосся і завмерла.

- Я сумував! - Прошепотів він мені на вухо й моя шкіра вкрилася мурашками.

- Я теж! - Відповіла я тихо притулившись головою до його широких грудей.

- За ці тижні в мене був час подумати і я зрозумів, що закохався в тебе й хотів би пізнати тебе краще та частіше бути поруч з тобою! Навіть якщо доведеться перебратися в цей світ. Я піду на це! - Тихо видихнув мені у вухо Дарен.

 Я шоковано відірвалася від чоловіка та глянула в його очі. І тут мене відвідала думка, яка іноді, як нав'язлива муха забігала в мою голову.

- Навіть якби ти не знав цю всю лабуду про "призначене кохання"? Що хтось там за нас вирішив, що ми один одному підходимо? Чи, як там Адріан розуміє це все?

- Не знаю хто там кому призначений, а мене зачепило, спочатку те, що ти не знала хто я. Було цікаво поговорити нарешті з тим хто тебе не знає та не лізе одразу цілуватися.

 Я фиркнула.

- А потім ця твоя фраза про "кохання на годину". - Продовжував він дивлячись на мене сяючима очима. - Залишила мене з інтригою і я вже ні про що не міг думати як про це питання й про тебе. Потім я побачив тебе в залі біля цього кретина. Клянуся, я готовий був розірвати його на шматки. Я не усвідомлював ще тоді звідки ця злість з'явились у мене. Але тепер то я розумію, що вже тоді був зачарований тобою та не хотів ні з ким ділити. А потім ця кровожерлива тварюка ледь не забрала тебе в мене, хоча тебе ще в мене й не було. - Він насупився та стиснув щелепу й погладив мою руку своєю великою долонею. - У мене ніби планка опустилася, а на очі впала пелена. Я тоді її мало сам не роздер на шматки. Вчасно втрутився патруль, чорт би їх побрав. Ні що б на кілька хвилин раніше. - Він тяжко видохнув і його лице розслабилося, а кутики губ поповзли наверх. -  А потім, ти така безпорадна, але в той же момент така зухвала й сильна. Загалом у мене не було жодного шансу не закохатися в тебе. Навіть якби це була звичайна зустріч, а не "доля". Я б все одно помітив тебе.

- Через білу сукню? - Хихикнула я.

- Звісно ж через неї! - Розреготався він.

 Ми ще трохи посиділи на лавці, тримаючи одне одного за руки, послухали декілька пісень та пішли вздовж набережної, обіймаючись.

 Різко подув холодний вітер й одразу зник. Я зіщулилася, обернувшись. Але все було як завжди тихо та спокійно, а на морі не було жодної хвилі, повний штиль. Дарен обійняв мене за плечі, нахилився та поцілував.

 О який же солодкий та бентежний виявився цей поцілунок й такий довгоочікуваний. Я навіть згадала свій сон.

- Не хвилюйся, я тепер завжди буду поруч. - Ніжно промовив чоловік дивлячись на мене розширеними зіницями.

 І я розслабилася й нарешті дозволила собі побути м'якою слабкою жінкою. Але тільки поки що. Що б не розслаблявся, ага. А то хто там знає цих крилатих чоловіків. І полюбив він мене такою, значить все нормально, з характером ознайомлений - притензій немає. Я зловтішно посміхнулася й обійняла його міцніше.

- Дарене, а ти вмієш грати на барабанах із заплющеними очима?

 Він здивовано підняв брову.

- Ніколи не пробував, може й вмію А що?

- Є в мене одна ідея... - Я розсміялася та потягнула його за руку за собою.

 Світло ліхтарів осяювало нашу дорогу, а мелодійна пісня вуличних музикантів лунала як саундтрек нашої історії, тільки титрів не вистачало.

 Рудоволосий чоловік стояв й дивився на перстень, що палав червоним, коли той згас, він перевів погляд услід парочці, що віддалялася. Посміхнувшись повернувся в інший бік і пішов геть. Залишалося ще трохи...
 

*******************************

Любі, ось і закінчилась ця невеличка історія. Сподіваюсь, вона вам сподобалась. Буду рада вашим зірочкам, коментарям і якщо книжку не видалите зі збережених, а перенесете в прочитане. Це допоможе мені в її просуванні. )

Ці світи і персонажів ви можете зустріти в дилогії "Готель Світів" та в циклі "Літопис п'яти світів Лірілеї", який я планую доповнювати подібними історіями.

Хотіли б ви почитати про брата Дафни детектива Нейта? Або дізнатись, як справи у головних героїв цієї історії?

Чекаю на ваші відгуки та сподіваюсь зустрітись з вами ще. Дякую, що дочитали до кінця!) До зустрічі!)

Кінець