Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

- тобі йде ця агресія Софія…

- Провалюй!

- знаєш, я можу допомогти тобі з цим, якщо ти цього захочеш ... одне слово, і я допоможу ...

- Тільки в твоїх мріях Дідіков!

Ох, я знала, що він! Він хотів, що й усі мужики, від таких як я. СЕКС, і нічого більше!

- побачимо, Софія, побачимо.

- Двері там! - Сказала я

- знаю, ще одна річ і тоді я піду...

- точно?

- так ...

- І що ж це Дідіков?

- послухай, я знаю, що ми повинні бути ворогами, і таке інше, але запам'ятай, що якщо буде потрібна моя допомога, або щось з тобою трапиться, то одразу клич, я прийду, в будь-який час, і забудь про те , хто я, і хто ти, просто клич… добре?

- ох, добре…

І він підійшов, ще ближче до мене, і, подивившись на мене, так, що я… ох, я не знаю, про що він думав. Але в ту ж секунду він просто взяв, і поцілував мене, швидко, ніжно, і якось так, ніби я, те чого йому не вистачає. Хоча все чого йому не вистачає це мозку та чергової дівчини, для колекції в плані списку з ким він переспав, а я не планувала потрапити до цього списку.

Потім без слів пішов, грюкнувши дверима, а я стояла так ще деякий час у шоці. Потім я пішла до вітальні, стала біля вікна і дивилася в темну далечінь, як заворожена. Згодом увійшов мій кіт, і я сказала:

- Де тебе носило Олі??!

- це був ВІН?

- ВІН! А де був ТИ?!

- Гаразд, тільки не кричала, я все розсаджу зараз…

- Я слухаю Олі!

І сівши на диван, я подивилася на нього, він сів поруч і сказав:

- Ну слухай, після того як я пішов, я все перевірив ніяких слідів не знайшов, я вирішив повернутися, побачив світло у вікні, але….

- що Але?

- я не зміг..

- Як це не зміг!? Олі ти мій фамільяр, ти можеш пройти через будь-який бар'єр! Навіть через, котрий не можу я!

- в тому і проблема, Софія, що через цей я не зміг. І тільки-но пішов твій інквізитор, я зміг зайти!

- він не мій!

- ага, звичайно, ... ми з тобою обидва розуміємо, що це не так Софія ... і що рано чи пізно, він змусить тебе здатися, і йому віддатися, не в плані ну того, а в плані більшого.

- Ой, все забудь про нього! Просто скажи, хіба він може таке? Хіба інквізитори взагалі на це здатні?

- Хм ... не знаю Софія, я вперше таке бачу, якщо може тоді ти реально потрапила… в його сіті..

- А якщо не він?

- Тоді ти в небезпеці моя люба!

- Ось чорт! Думаєш хтось вирішив на мене полювати?

- може, а може, помста, заздрість, або через нього… варіантів багато як бачиш…

- Інга, на таке не піде! Особливо проти мене! Вона мене боїться взагалі як чуми!

- а я не говорю про неї Софія… це хтось сильніший….хтось, такий як ти чи він…

- думаєш, ТА, від якої він втік?

-  можливо ... але не факт ...

- Що ж тоді, варіантів у мене не багато Олі.

- так Софія ... і мені шкода ...

- гаразд, пішли ще поспимо, до ранку ще є час, так що... а там думатимемо що робити далі...

- добре…

І ми пішли, я в ліжко, а Олі поряд. Заснула я швидко.