Читати книгу - "Спробуй приборкати, Аріна Спел"

Я стояла перед дзеркалом. Рішучість, якою я запалилася зранку, потрохи покидала мене. Чи не занадто? Волосся зібране і відкинуте на зад. Підведені чорним очі, від чого вони стали ще більш синіми і виразними. Вуста лише зволожені блиском. Ну і сукня. Біла, еластична тканина повністю облипала верх, як друга шкіра, пишна спідниця спадала до самої землі. Все б нічого. Що тут провокативного? Якби не один нюанс. Я не вдягла білизну. Тому, обрис горошинок сосків було чітко видно. Але ж у проханні не було про це жодного слова. Про білизну, маю на увазі. Закрита - так, непрозора- так. Що просили - те і маєте. Щоб не накручувати себе ще більше, я рушила до зали. 
Розправлені плечі, високо піднята голова. Принцеса Абігель. Зустрічайте!

Всі вже сиділи за столом. Король Закерій (вельми симпатичний молодий чоловік, мушу визнати. Він дуже відрізнявся від Дайрена. Кремезніший. Коротко стрижене каштанове волосся, масивні риси обличчя. Ведмедя в ньому було впізнати не важко), сам Дайрен, і Омелія. Цікаво? А її декольте, що закінчується незнамо де, ніяк не впливає на перемовини? Лише моє під забороною? 

-Вітаю.

Пауза. Ніхто навіть не привітався у відповідь.

Чоловічі погляд застигли, хотіла б я сказати що на моїх очах, але ні, далеко не туди вони були спрямовані. Від цього мої груди ще біль затвердили, соски виперали так, що захотілося їх прикрити. 

-Вітаю.- першим отямився Закерій.- Я завжди думав, що чутки про вашу вроду перебільшені, але зараз бачу, що вони й в половину не передають дійсності. Ця сукня вам дуже личить.

-Граф, особисто, наполіг на цьому вбранні. Хіба я могла відмовити?

Дайрен скрипів зубами. Вчепився в ручку стільця. Здається, в нього виступили кігті.

-Вашу чарівність неможливо приховати навіть мішком. Впевнений, в сукні чи без, ви бездоганні. 
Недвозначний натяк. Пропущу повз вуха. 
Почалася світська бесіда. Зацікавлений погляд короля, злий Дайрена. А я нічого цього не помічаю.

-Я знав вашого батька. - звернувся до мене Закерій.- дуже сильна і вольова людина. Склалося враження, що він не терпить ніяких заперечень чи прирікань. Важко було в дитинстві?

-Кому? Йому? Весь час жаліється. Та зараз каже, що стало ще гірше. 
Король розсміявся:

-Може й чутки, що ходять, теж правдиві? В нього немає гарему? 

-Татко каже, що ми з мамою так добряче йому тріпаємо нерви, що потреби в інших він не має. 
-Здається я його розумію. Є жінки, заради яких можна відмовитися від всього. 
Знову пауза. Чого це високість зиркає на мене з під лоба? 
-Дайрене, я чув, що жінки-кішки дуже вправні у танці спокуси.- перейшов на іншу тему Закерій.- хотілося б подивитися. Зробиш таку ласку, знайдеш когось?

-Навіщо когось шукати? Леді Омелія чи не найкраща в цій справі. Хочеш, сьогодні ж виступить для тебе. 
Омелія засяяла. 
-Це честь для мене. Буду щаслива догодити. Треба деякий час, щоб підготуватися. За годину чекатиму в малій залі. 
Радісно підвелася, вклонилася. І як ті цицьки в неї не вивалюються , приклеєні, чи що?

-Закерій, вас відведуть на місце. Розташовуйтесь, відпочиньте. А ми з леді Абігель перекинемось декількома словами і приєднаємось.

Не хочу я з тобою залишатись на одинці. Не хочу! Я помахала головою в заперечному жесті. Він ствердно кивнув, мовляв так, поговоримо.

Коли двері зачинилися:

-Білизна!!!- прошипів він.

-Що білизна? Можна якось більш зрозуміло?

-Де твоя білизна?!!!

-В шухляді. Тобі навіщо?- це починало мене веселити.

-Чому не на тобі?

-Слухай, що ти починаєш. Таку сукню ти хотів? Закриту, не прозору? Ось вона. Про білизну не було й слова.

-Я думав, що це саме собою розуміється. 

—Знов твоя впевненість, що я читаю твої думки. Не читаю!! Не вмію!!! Що просив, те й зробила. 

-Під спідницею теж нічого?- спитав він, підійшовши до мене в притул. Дивився згори в низ, в очах розгоралося полумʼя. Притис мене до себе однією рукою, іншою почав повільно підтягати сукню. Мені б опиратися, стримати його, та я лише відчувала як лава розтікається по тілу, як починає скручуватися вузол внизу живота. 
Його рука вже на внутрішній стороні бедра. Повільно підіймається. Кожен дотик віддає струмом. Коли його пальці ковзнули по моєму лоні, і так, там не було трусиків, він застогнав. 

-Що ж ти робиш зі мною? 
А що я? Я зараз, взагалі, не віддаю собі звіт.Чому не одягла нижню білизну? Не знаю. Для повного комплекту, напевно. 
Його губи вже за міліметр від моїх. 
Стукіт в двері. 

-Лорде, вас чекають. Вже все готово. 
Я  відсахнулася. Приклала руки до розпашілого обличчя. Та що це зі мною? 
-Йдемо- простягнув він мені долоню.

-Йдемо- від згадки, де була ця рука хвилиною раніше, я зашарілася ще більше.