Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

Відстрибнувши якраз у той момент, коли Пауло кинувся на мене, я підморгнула Елу і вибігла у двері, розкидавши підслуховуючих. Не зупиняючись я побігла сходами вгору, ухиляючись від Пауло, що наздоганяє мене і біжить слідом. Забігши на один із прольотів, я у стрибку вилетіла у вікно і впала на газон у великому квітучому саду. Біля басейну сиділи дівчата в купальниках і здивовано дивилися, як я стрімголов покотилася по землі, після чого встала і побігла геть, помітивши фенікса, що вибігає з дверей. Зробивши відпрацьований пас рукою - вода з басейну хвилею окотила Пауло з голови до ніг, на що той здивувався і зупинився. Піднявши на мене очі, навколо нього почав виходити пара і я зрозуміла, що часу в мене зовсім мало.

— Пауло, солоденький, може, поговоримо? - з загнаною усмішкою запитала я, здаючи назад.

— Ти мало нас не видала, Кіро! - глухо прогарчав хлопець, що я навіть не впізнала його голос.

— Ну не видала ж! - я зірвалася на біг і поспішила назад у бік будинку. - Слухай, остигни! Не гарячкуй!

— Кіррррррррррррра! - голосно загарчав він за моєю спиною, а дівчата біля басейну сповзали зі сміху.

— Не чіпай її! Вона ж Первородна! - сміючись, додав із вікна Ел.

Метнувшись до стіни, я в пару стрибків вхопилася за підвіконня, але Пауло наздогнав і кігтями зачепив мене за ногу. Загарчавши, я підтягнулася на руках і впала всередину кімнати, важко дихаючи. Поруч стояв Ел і з усмішкою на мене дивився.

— Ти завжди так з людьми знайомишся? — спитав він, окинувши мене поглядом і глянувши у вікно на мокрого брата.

— Частіше, ніж мені хотілося б… - я сіла на підлозі і подивилася на глибоку подряпину на нозі. - Чорт забирай... Де мої речі? - я підняла погляд на хлопця, і він уже був не такий веселий.

— Сиди тут, зараз повернуся. - Ел вилаявся і вибіг з кімнати. Незабаром повернувшись, він сів на підлозі поруч зі мною і, поклавши ногу собі на коліно, почав намазувати рану якимось гелем.

— Ай! Легше! - я замружилась і смикнула ногою, але мене міцно тримали. Краєм ока я помітила, що обличчя хлопця теж напружене. - Все гаразд?

— Так, просто .. - він опустив очі і потер уже свою ногу в тому ж місці, де мене подряпав Пауло, після чого труснув головою. - Нічого.

— Дякую... – тихо прошепотіла я, коли мою ногу відпустили, і, подавшись уперед, поцілувала хлопця, опустивши його спиною на підлогу.

Руки Ела відразу почали гуляти моїм тілом.

— Давай поїдемо звідси до мого готелю? - тихо запитала я через кілька хвилин, неохоче відірвавшись від поцілунку.

— Хочеш втекти? - Ел усміхнувся і сильніше стиснув у руці мій зад.

— Ні, просто не хочу що б нас підслуховували .. - я облизнула сосок хлопця і легенько прикусила його, за що отримала ляпас по попі і видала солодкий стогін.

Двері в кімнату відчинилися і в них знову зайшов незадоволений Пауло, але, побачивши нас, остовпів. Ми ж, абсолютно не зніяковівши від появи гостя, продовжили насолоджуватися кожним сантиметром тіла один одного.

— Гей, а я вам не заважаю?! - загарчав на нас Пауло, що вийшов з шоку. - Ел, а як же “Не чіпай її! Вона ж Первородна!”?! Кіро, а ти?! Ти..!

— Ну що? - я відірвалася від губ Ела, сівши на ньому верхи і ніжно дряпаючи кігтиком його тіло. - Що, Пауло?

— Чорти б вас грали! Котіться звідси! - загарчав чоловік і вийшов, грюкнувши дверима.

— Хм… - я перевела погляд із дверей на Ела. – Перша мудра думка за сьогодні.

— Відшльопати б тебе за неповагу... - мрійливо посміхнувся хлопець, стиснувши в руках мою дупу.

— Ммм, милий.. - я нахилилася і ніжно поцілувала його, після чого вкусила за губу. - Одні обіцянки…