Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Меланія ле Фотьєн

Вислухавши історію, розказану Віртеном, я зрозуміла, що даремно турбуюся. Він не ворог Бет, він любить її, і щиро переживає за її долю. Тому я можу поділитися з ним деякою інформацією. Розповідати йому все, що мені повідала подруга, я не збиралася. Вона поділилася нею зі мною, і я не маю права передавати її іншим. Якщо захоче, зможе розповісти хоч Віртену, хоч усім навколо, але це тільки її право, і її рішення. Чітко відокремивши для себе, що я можу розповісти, а що ні, я почала:

- Я не розповідатиму вам усе й одразу. Це займе занадто багато часу, а нам потрібно поспішати. Якщо коротко, то ми з Бет переміщалися, тікаючи від переслідувачів раси дроу. Але вони підстерігали на нас у тому місті, куди ми хотіли потрапити, прямо поруч із порталом. Ми планували використати його для швидкого переміщення, але потрапили в засідку. На нас напало десь із десяток дроу. Вони всі були під невидимістю, але я відчула їхній запах. Бет якимось чином відчула небезпеку ще раніше, і вступила в битву, захищаючи мене. Вона заздалегідь попередила мене, що проти дроу в мене немає жодного шансу, але я все одно намагалася їй допомогти.

- Де і коли це було? - запитав мене Віртен, перебивши схвильованим голосом.

- Це було в Сферлоні, кілька днів тому, - відповіла я, майже не замислюючись.

Хлопці, які до цього уважно слухали мою розповідь, переглянулися між собою, і знову подивилися на мене. Я відзначила їхню дивну реакцію, але ніяк не прокоментувала, не бажаючи затягувати розмову.

- Добре. Що було далі? - запитав Віртен.

І я продовжила свою розповідь:

- Бет якийсь час билася з дроу. Не знаю, коли і як, але вона створила кілька заклинань, перекинувши мене через майже всю площу. Так я опинилася практично біля порталу. Я хотіла повернутися, щоб допомогти їй у сутичці, хоча й не уявляла, яким чином. Але вона крикнула, щоб я йшла, і створила вихор, який поніс мене ще ближче до порталу. І попри весь мій опір вихор закинув мене в портал. Так я й опинилася в цьому місті. Коли я зібралася кинутися назад, з порталу вискочило кілька дроу. Я, як і раніше, не бачила їх, але відчула їхній запах. Розуміючи, що не вистою навіть проти кількох супротивників цієї раси, я все одно приготувалася до бою, адже на іншому кінці виходу з порталу билася за своє життя моя подруга.

Хлопці з тривогою слухали мою розповідь. В їх очах я бачила занепокоєння за життя Бет, і тільки Тесар не відводив від мене погляду, уважно відстежуючи як кожне моє слово, так і вираз обличчя. Його цікавила не тільки Бет, але й я.

Ми були практично незнайомці один для одного, але інстинкти перевертня змушували захистити свою пару. І як би я це не заперечувала, мене все ще тягнуло до нього, хоч і значно слабкіше. Напевно, це давалася взнаки дія заклять мага. Так, Тесар моя пара, але все ж я хотіла не тільки сильного потягу, базованого на інстинктах, але й більш глибоких почуттів, таких як кохання. На менше я не згодна. І поки я не почну відчувати до Тесара сильних почуттів, як і він до мене, я не піддамся цьому потягу. Звісно, це зовсім не значить, що я відмовлюся від нашого зв’язку, але поки не вивчу перевертня як слід, далі поцілунків заходити не буду.

Поки я витала у своїх думках, майже прослухала, що сказав маг:

- Ну, з того, що ти жива і здорова, я роблю висновок, що ти впоралася зі своїми супротивниками. Але чому ти відразу не повернулася до Бет?

Хоч я й не люблю виправдовуватися, але цього разу довелося докладно пояснити обставини, що призвели до поточної ситуації:

- Мені пощастило, що в той момент, коли ми почали битися, з порталу також вийшло кілька магів-практикантів. Вони мені й допомогли. Один із них був досить сильним менталом, і, відчувши злі наміри, наслав щось на дроу. Але до того, як вони втекли, встигли поранити мене в бік. Через це я невдало впала, і вдарилася головою.

- Ти поранена? Тобі боляче? - запитав Тесар. Його обличчя і голос відображали переживання за мене і моє здоров'я.

Він повністю повернувся до мене ще на початку моєї розповіді, але тепер майже кинувся перевіряти мій стан. Я виставила перед собою руки, кажучи цим жестом, що не потрібно нічого робити. Ну і щоб якось заспокоїти Теса, я сказала:

- Мені вже краще, не турбуйся.

Коли він усе ж таки знехотя кивнув головою, погоджуючись на певний час із моєю оцінкою свого стану, то я змогла продовжити розповідь:

- Ті маги принесли моє несвідоме тіло в лікарню, і лікарі подбали про те, щоб підлікувати мене. Я близько доби пролежала без свідомості. Після того, як прокинулася, не пам'ятала, що зі мною сталося. Але незважаючи на свій стан, я відчувала, що мені потрібно кудись поспішати, комусь потрібна моя допомога.

- І як же тобі вдалося все згадати? - знову запитав маг.

Незважаючи на його доволі різкі слова, я відчула деяку занепокоєність в його голосі по відношенню до мене. Тому моя відповідь була нетакою різкою:

- Мені допоміг ментал із практикантів, повернувши мої спогади. Боюся, що без нього я досі б не знала, що потрібно робити.

- А ти знаєш? - цього разу запитання пролунало від Віртена.

Я відповіла, майже не замислюючись:

- Так. Я планувала покинути лікарню, і після цього спробувати зв'язатися з Бет через амулет. У неї є парний, і ми вже якось контактували через нього.