Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

- Цілий тиждень - можеш собі уявити? Що ми там робитимемо?

- А я що знаю? Може щось білитимете, прибиратимете. І все тільки на гроші. На дорогу скільки тепер піде!

- Ну, а ти що хотіла? Хотіла вчити доньку, тепер і вчи! - Микола каже.

- Класно, ще тиждень і я поїду в село, - радіє Світлана.

- І треба тобі того села? Берись трохи за науку та й вчися, - мати повчає доньку.

- Яке вчитись? Зараз літо! Я хочу відпочити.

- Хай їде, ще якийсь місяць там лишився, трохи відпочине, - підтримує Микола Світлану.

- А хто її буде везти? - Ольга питає.

- Ти будеш, бо я не можу.

- Так, все мені приходиться робити! До Маруськи - мені, у Франківськ - мені!

- Маруська... твоя сестра.

- А чого я маю везти малу до твоїх батьків? Вони ж твої батьки!

- Чого та й чого? Бо того! - розсердився Микола, - якщо я поїду, то хто за кроликами буде доглядати.