Читати книгу - "Будь дивом"

Секрет життя полягає в усвідомленні того, що ніхто не покидає його живим. Любити — щохвилини. Возити запаску. Не забувати перевірити мастило в машині. Носити бавовну. Знати, коли треба розслабитися. Тримати немовля. Сміятися, коли почуваєшся щасливим. Плакати, коли тобі сумно. Не стояти на чиємусь шляху. Залишати записки в коробці для ланчу. Наважитися бути інакшим.

Ні про що не жалкувати. Любити Бога незалежно від обставин. Жити в мирі з кульбабками. Мати друзів, які знаються на комп’ютерах. Просити менше, аніж очікують. Любити дитину. Зробити комплімент начальнику. Усміхатися покупцям. Учити когось правильно писати. Спекти печиво «з нічого».

Прийти до когось із букетом квітів. Почитати комікси. Прогуляти урок. Почати з десерту. Носити червону білизну. Запалювати розкішні свічки. Ніколи не дорослішати. Ніколи не старішати. Танцювати «кантрі». Кататися на гойдалці, що поскрипує на веранді. У суботу зранку дивитися мультфільми.

Секрет життя полягає в тому, щоб забувати про те, що тебе розізлило. Виголосити тост за молодят. Уміти за себе постояти. Молитися за інших. Грати в «ку-ку» з малюком. Перевертати матрац. Найняти помічницю. Носити зручне взуття. Знати ім’я поштаря. Дозволити іншим проїжджати твоєю алеєю. Співати різдвяні колядки в липні. Спостерігати за тим, як танцюють Джин Келлі та Фред Астер.

Густі шоколадно-молочні коктейлі. Зустрічі групи підтримки. Кава без кофеїну після 8 вечора. Поїздки на океан. Каруселі. Купальник, у якому тобі зручно. Крем для засмаги з SPF 30. Пара теплих рукавичок. Групова терапія. Ванни з піною та свічками. Фланелеві піжами. Набір олівців — 64 кольори. Пісня, що лунає у твоєму серці.

Не перевищувати швидкість. Повертати борги. Підстригати яблуні. Залишати великі чайові. Вчасно сплачувати рахунки. Не злити бджіл. Із повагою ставитися до шлюбних обітниць. Крутити сальто на подвір’ї. Дякувати вчителю. Ставати на коліна, щоб помолитися. Бути наполегливим. Замовляти їжу, яку можна забрати з собою. Раніше відпускати працівників з роботи.

Секрет життя полягає в тому, щоб просто котитися з пагорба. Влаштовувати «бійку» в сіні. Співати під дощем. Отримувати листи, написані від руки. Знати, де пташині гнізда. Не чіпати павуків. Ставити дурні запитання. Бажати чогось, коли з неба падає зірка. Ніколи не лягати спати злим. Прохати про допомогу.

Лоскотати віями. Вінні-Пух. Пісні біля вогнища. Відкриті платформи для сонячних ванн. Подорожі за місто. Нові шкарпетки. Гойдалка зі старої шини. Канікули. Пластівці перед сном. Феєрверки. Гарний роман на тумбочці коло ліжка. Кінотеатри просто неба. Молитва безтурботності. Той, кому можна довіритися. Великий соковитий персик. Одноокий плюшевий ведмедик.

Секрет життя полягає в тому, щоб сказати «Я тебе люблю» першим. Казати правду. Роздавати ласощі дітям на Гелловін. Читати класику. Вставляти фото в рамочки. Забувати про те, що тобі щось заборгували. Носити з собою відеокамеру. Робити опудала. Говорити так, щоб тебе всі розуміли. Перевіряти, чи не сіли батарейки. Не вважати, що завжди маєш рацію. Визнавати, коли її не маєш.

Довгі прогулянки в лісі. Кінні прогулянки під дощем. Засніжені дні. Караоке. Нова пара туфель. Старі картини. Велике хрустке яблуко. Катання на копиці сіна. Ігри з дитинства.

Радіти за того, хто здобув перемогу, навіть якщо це не ти. Сурмити в ріг. Уболівати за найкращого друга. Телефонувати, щоб просто сказати «привіт». Неквапно писати листа на п’ять сторінок. Перетинати кордон. Усю ніч говорити з мамою. Намагатися не засміятися, коли потрапив у халепу.

Джинси, які тобі пасують. Вершкова помадка. Любов бабусі. Адреналін. Перший сніжок. Родинні зустрічі. 23-й псалом. Коли малюк треться носиком об твій ніс. Сир, підсмажений на грилі, і томатний суп у холодний день. Цуценята. «Снігові янголи». Свіжий запах нових кросівок. Усмішка на чиємусь обличчі, коли зробиш щось неочікуване.

Угадувати номерні знаки. Дивитися старе кіно. Сидіти на веранді під час грози. Ходити босоніж по траві після літньої зливи. Пробувати щось нове. Байдикувати цілісінький день. Вирізати ліхтар із гарбуза. Шанобливо ставитися до людей. Уявляти наслідки своїх дій. Відвідувати хворих.

Секрет життя полягає в тому, щоб знати, що ти сам можеш здійснити свої мрії. Іти за покликом серця. Вірити в себе. Почуватися вільним і робити те, що хочеш, коли хочеш. Пам’ятати, хто ти є і звідки прийшов.

Секрет життя — це зовсім не секрет. Життя — у кожній миті. Це вміння радіти з того, що маєш. Тут і тепер. І довкола тебе.

Урок 16

Не можеш бути скелею? Стань хвилею

Маджок Тіїк Мадут тікав від громадянської війни в Судані, його оминули кулі повстанців, він переходив бурхливі річки, що кишіли крокодилами, рятувався від левів та гієн, страждав від пекучого сонця й розжареного піску. Він пройшов багато кілометрів пустелею, щоб знайти безпечне життя в Америці, — і загинув на звичайній автобусній зупинці в Клівленді, штат Огайо.

Маджок та інші «загублені сини Судану» покинули свою країну — то була майже біблійна втеча сиріт, які не мали дому і взагалі не мали нічого, крім одне одного. Вони прожили кілька років у кенійських таборах для біженців — без рідних, без місця, яке могли б назвати своєю домівкою.

«Загублені сини» втратили лік смертям, що їх бачили на своєму шляху. Вони загубили слід своїх рідних, бо тікали в суцільному хаосі. Вони не розуміли, чому і як їм вдалося вижити, тоді як іншим — ні.

Близько тридцяти з них прибули до Клівленда, щоб здійснити свою «американську мрію» завдяки програмі переселення, яку організував Державний департамент 2001 року. Коли літак приземлився, вони побачили, що все довкола вкриває білий килим. «Яке дивне борошно», — подумав один із них, а потім набрав його в долоні — і воно відразу розтало. Ці люди ніколи не бачили снігу.

Співробітник благодійної організації знайшов їм дешеве житло і сяку-таку роботу, а потім їм довелося покладатися виключно на себе. У «загублених синів» не було нікого, хто міг би допомогти їм зрозуміти цей новий світ. Вони плутали холодильник із шафою. Один хлопець подумав, що ліфт — то його кімната. Вивчали англійську, слухаючи людей і повторюючи їхні слова. Вони повністю залежали від доброти кількох незнайомих людей. Деяким пощастило знайти волонтерів, які підвозили їх до роботи, учили користуватися комп’ютером, допомогли закінчити школу. Та здебільшого ці люди лишалися втраченими, аж поки не втратили одного з них назавжди.

2006 року, за два тижні до Різдва, Маджока Мадута застрелили на автобусній зупинці. Йому було 26, але, здавалося, він був ще зовсім маленьким хлопчиком. На день народження він хотів пачку печива.

На похорон «загублені сини» вдягли мішкуваті костюми, взяті напрокат, що