Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Тепер повторюю заяву Жукова: «Й.В. Сталін дуже мало цікавився діяльністю Генштабу. Ні мої попередники, ні я не мали нагоди з вичерпною повнотою доповісти Й.В. Сталіну про стан оборони країни, про наші військові можливості та про можливості нашого потенційного ворога. Й.В. Сталін лише зрідка і стисло вислуховував наркома або начальника Генерального штабу».

А комуністична пропаганда сучасної Росії підспівує: ох, яку книжку написав великий стратег! Дивно правдива книжка! Правдива до неподобства!

Звертаюся до Маршалів Радянського Союзу, до маршалів бронетанкових військ, до багатозіркових генералів, до великих письменників, які удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Я звертаюся до всіх, хто хвалив Жукова та його «найбільш правдиву» книжку про війну. Нікого за іменами не називаю. Ви самі знаєте свої імена.

Товариші дорогі, давайте погодимося, що ви ніколи війною не цікавилися. Не можна ж цікавитися війною, не прочитавши мемуари Жукова. А ви їх не читали. Давайте домовимося, що всі хвалебні слова про великого полководця ви берете назад. Адже всі ж знають, що ви цих слів не писали. За вас писали борзописці з Агітпропу. А їм все одно, кого хвалити. Вони хвалять, кого накажуть.

Над нами сміється весь світ: ось які ці російські дурники. Ними командував придуркуватий Сталін, який невідомо чим займався багато років. У справи оборони Сталін не вникав, наркома оборони й начальника Генерального штабу слухав лише зрідка і коротко...

Якщо ж ви, хвалителі Жукова, не візьмете свої слова назад, то вийде недобре. Жуков обмовляв Верховного Головнокомандувача, вищі органи державного і військового командування, а ви цей наклеп повторюєте, підтримуєте, підсилюєте і поширюєте по світу.

Як патріот, як аналітик можу прямо сказати: таких людей виховала радянська ідеологія, ідеї соціалізму.

Для того щоб вести народи шляхом дурості і злочинів, комуністам потрібен прапор. Їм потрібен ідеал. Таким ідеалом для них може бути або той, хто втілити свої людожерські ідеї на практиці не зумів, на зразок Маркса, або якесь безлике утворення. Так і повелося: Партія завжди права! Партія - наш рульовий! Або більш конкретно: Комуністична партія - керівна і спрямовуюча сила радянського суспільства і всього прогресивного людства!

Виникнення культу Центрального Комітету було неминуче і невідворотне, оскільки ніхто конкретно в якості ідеалу і зразка не підходив.

Замовлення Жукову був дане чітке і ясне: співай славу Центральному Комітету.

Жуков завдання зрозумів. Жуков старався.

За що ж, не боячись гріха, стратег розхвалював ЦК?

За те, що той хвалив стратега.

Але виникла проблема. Полягала вона в тому, що, оспівуючи роль ЦК на війні, треба було одночасно втоптувати в болото Сталіна.

З одного боку, треба було довести, що мозком армії є не Генеральний штаб, а Центральний Комітет. З іншого - що Сталін, який стояв на чолі цього самого Центрального Комітету, тобто мозку армії, ні чорта в питаннях війни не розумів, за армію думати не міг через нерозуміння характеру сучасної війни, невігластва в питаннях стратегії, кепського характеру і неймовірної впертості.

З цим, здавалося б, нерозв'язним завданням Жуков і його численні співавтори впоралися.

На кілька хвилин повіримо, що незліченні варіації книги «Спогади та роздуми» є продуктом праці самого Жукова. Оцінимо погляди великого полководця. Виявляється, він «тоді вважав», тобто до війни, і «зараз вважає», тобто в момент, коли писав книжку, що Генеральний штаб з моменту створення Червоної Армії мозком не є. Чим же він, вибачте, в цьому випадку є?

І якщо Генеральний штаб - не мозок армії, то кому він взагалі потрібен? У січні 1941 року Жуков прийняв пост начальника Генерального штабу Червоної Армії. Питання: навіщо? Якщо функції Генерального штабу не визначені і його призначення незрозуміле, чому Жуков пішов у цю контору, яка серйозними справами не займається? Якщо Жуков знав, що в усі часи існування Червоної Армії її мозком був Центральний Комітет, то треба було сказати Сталіну: або залиш мене у військах, або забери в ЦК, призначай хоч писарем, але туди, де дійсно вирішуються важливі питання, а в Генеральний штаб не піду, він взагалі невідомо для чого існує.

Де ж хвалена жуковська принциповість? Якщо Жуков розумів, що Генеральний штаб - п'яте колесо у возі, другорядна, непотрібна ятка, то чому про це не сказав Сталіну? Чому не наполіг на тому, щоб розігнати за непотрібністю Генеральний штаб, це марне утворення, цей наріст на тілі армії?

Незрозуміло й інше: якщо Генеральний штаб - не мозок армії, то чим же в цьому самому Генеральному штабі займався сам Г.К. Жуков з січня по липень 1941 року? Пиячив і кобелював? Чи папірці, які приходили з ЦК, переписував на бланки Генерального штабу?

Досить цікаво, як керівництво Генерального штабу Збройних Сил СРСР у 1975 році, в момент появи другого видання «Спогадів та роздумів», реагувало на настільки своєрідну оцінку очолюваної ним структури. У той час начальником Генерального