Читати книгу - "Останній тамплієр"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Повірте мені, їхні дії зовсім не відповідають мусульманському менталітету. Абсолютно не відповідають. Зазвичай, вони нападають відкрито. Ці хлопці люблять афішувати свої «подвиги» і поводяться, як камікадзе. До того ж, було б анафемою для будь-якого мусульманина-фундаменталіста надіти на себе одяг із зображенням хреста. — Рейлі подивився на Де Анґеліса, який, здавалося, приставав до тієї самої думки. — Звичайно ж, ми все перевіримо. Не можна відкидати і цю версію. Але я б поставив на іншу конячку.
— Ти думаєш, це справа селюків?..
Йенсон використав політично некоректний синонім поняття «терористи-провінціали»[2].
— А що — цілком імовірно, — знизавши плечима, кивнув Рейлі, демонструючи свою обізнаність. Ні з ким не пов'язувані екстремісти, «самотні вовки», а також жорстокі доморощені радикали щодня завдавали йому не менше клопоту, аніж іноземні терористи.
Де Анґеліс був збентежений:
— А що в даному випадку означає «селюки»?
— Місцеві терористи з периферії, отче. Угруповання з безглуздими назвами типу орден «Мовчазне братство», що, в основному, сповідують ідеологію ненависті, відому як «Істинне християнство», яка, наскільки мені відомо, по суті є досить дивним спотворенням дорогих усім вірянам понять.
Монсеньйор неспокійно завовтузився.
— Я завжди вважав подібних людей за фанатичних християн.
— А інакше їх і не назвеш. Але не забувайте: ви маєте на увазі Ватикан, Католицьку церкву. Що ж стосується цих типів, то вони — не прибічники Риму, святий отче. Їх віровідступницькі церкви, жодна з яких, між іншим, навіть віддалено не схожа на католицьку, не визнаються Ватиканом. Люди вашого кола ясно дають зрозуміти, що вони не хочуть мати нічого спільного з ними, і для цього є поважні причини. Те, що їх об'єднує — крім перекладання всіх своїх нещасть на негрів, євреїв та гомосексуалістів, — це ненависть до цивілізованих урядів, до нашого зокрема, до вашого — за аналогією. Ми для них — втілення всемогутнього Сатани — ярлик, який, як це не дивно, причепив нам іще Хомейні...
Пам'ятаєте — ці типи висадили у повітря урядову будівлю в Оклахома-Сіті[3]? І це були християни-американці. Такого «добра» вистачає скрізь. Ми нещодавно затримали одного парубка з Філадельфії, на якого полювали тривалий час. Він був членом «Арійської нації»[4] — нового відгалуження церкви синів Ієгови. Так от: цей хлопець раніше був у них відповідальним за зв'язки з ісламістами. Є підстави припускати, що в цій ролі він намагався налагодити зв'язок з антиамериканськи настроєними мусульманськими екстремістами після терактів, скоєних одинадцятого вересня.
— Ворог мого ворога, — задумливо вимовив Де Анґеліс.
— Саме так, — погодився Рейлі. — Ці хлопці мають вельми спотворене світосприйняття, отче. І нам необхідно спробувати зрозуміти, що вони хотіли сказати своїм позбавленим здорового глузду сценарієм.
У кабінеті ненадовго запанувала тиша. Потім слово узяв Йенсон:
— Гаразд. Наскільки я розумію, саме цим ви і хочете зайнятися.
Рейлі незворушно кивнув.
Йенсон звернувся до Блекберна:
— Родже, ти і досі схиляєшся до думки, що це — звичайнісіньке пограбування?
— Впевнений. Нам слід розробляти обидві версії, доки що-небудь не з'ясується, а потім оберемо найімовірнішу.
— Що ж, тоді приступаємо. Отче, — звернувся він до Де Анґеліса, — нам би дуже допомогло, якби ви змогли забезпечити нас максимально деталізованим списком викрадених речей. Кольорові фото, вага, розміри, всі описи, які є. Ми маємо попередити, кого слід.
— Зрозуміло.
— До речі, щодо експонатів, отче, — втрутився Рейлі, — один із вершників, схоже, цікавився лише одним предметом: ось цим, — сказав він, дістаючи збільшене зображення відеокадру, знятого камерами стеження в музеї. На фото був четвертий вершник з шифратором у руках. Рейлі вручив монсеньйору фото зі словами: — Згідно з каталогом виставки, цей предмет називається «багатошестеренчастий роторний шифратор». — Витримавши паузу, він запитав: — Чи ви, бува, не знаєте — чому він вибрав саме цей експонат, проігнорувавши все золото і коштовні камені?
Де Анґеліс поправив окуляри, вивчаючи фотографію, і заперечливо похитав головою:
— На жаль, мені мало що відомо про цей... механізм. Він видається мені цінним з інженерної точки зору. Всі полюбляють час від часу похизуватися своєю ерудицією. Навіть моїм братам, які складали список експонатів для виставки, ця вада, на жаль, теж притаманна.
— Так, може, вам слід зв'язатися з ними? Може, вони згадають, чи не зверталися, бува, до них раніше з приводу цього шифратора якісь колекціонери?
— Я неодмінно займуся цим пристроєм.
Йенсон окинув присутніх поглядом. Усі завмерли.
— Ну що ж,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній тамплієр», після закриття браузера.