Читати книгу - "Щоб ніхто не здогадався"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Почекай, почекай, синку. Дуже вже порода цікава. Я такої за все своє життя не бачив. Хоч і тридцять років шахтами кочую. Ану ж бо, Марку, давай-но її прокласифікуємо. Де пульт?
Марик простягнув пульт майстрові.
— Ну що там? — нетерпляче спитав Марик.
— Ха, нічого не показує.
— Як це?
— Сам подивися.
Марик глянув на маленький дисплей. На ньому справді нічого не висвітилося.
— Усе ясно, — сказав майстер. Марик здивовано подивився на нього.
— Усе ясно, стажисте. Найвірогідніше, це космічний гість.
Майстер ще раз світловим променем провів по поверхні брили й кивнув, наче погоджуючись із самим собою.
— Дуже схоже на метеорит, — сказав він.
— А чого ж тоді пульт мовчить?
Майстер знизав плечима, продовжуючи променем мацати світну брилу.
— Як же він тут опинився?
— Зараз розберемося, зараз. — сказав майстер. — Стій тут, а я підійду ближче.
— Може, Агрипичу повідомити?
Я думаю, поки не варто квапитися. Може, що-небудь ще цікаве виявимо. Коротше, стій тут і світи мені.
І майстер неквапом рушив уперед.
Спочатку він обережно підійшов до роботів і оглянув їх.
— Повністю відключилися! — голосно сказав він. — Потім відбуксируємо їх до ліфта. Там і розберемося, що до чого.
Закінчивши огляд, майстер вирушив до самого метеорита. Обережно підійшовши майже впритул, він зупинився й почав розглядати.
Так пройшло кілька хвилин. Марику набридла бездіяльність, і він, обережно теж підійшов до брили.
— Ну що тут? — неголосно запитав він у майстра. Той від несподіванки здригнувся й обернувся.
— А… — протягнув він. — Що це метеорит, то немає ніякого сумніву, — проговорив він хриплувато. — Але кілька годин тому впасти з неба непоміченим він не міг. Він не звалився, а ввалився в цей тунель… Он пролам праворуч, бачиш?
Марик посвітив убік, куди вказав майстер і справді побачив обриси величезної діри.
— Оце та-а-ак… — несподівано вимовив майстер, наче думка-осяяння наздогнала його. — Не може бути, стажисте.
І він, немов заворожений, відступив на крок назад, ще раз оглядаючи брилу.
— Що, що «не може бути»? — захвилювався Марик.
— Ти в школі добре вчився?
— Причому тут це?
— Дивися уважніше, салаго.
Марик ще раз променем провів по поверхні брили.
— Та вимкни ти цей промінь! — кинув йому майстер. — Так подивися. Яке сяйво незвичайне!
— Ну? — підкорився Марик.
— Бублика гну! — роздратовано, але неголосно відповів майстер. — Дивися ж…
І він, підійшовши впритул до метеорита, зняв захисну рукавицю (Марик жахнувся) і акуратно провів долонею по поверхні.
Пальці майстра залишили на брилі темний слід. Але вже через кілька секунд слід раптом засріблився, граючи й переливаючись воістину чарівним світлом. А потім спалахнув і зник. На поверхні сяючої брили слідів від пальців не залишилося.
Марика наче струмом ударило.
— Чарівний метал… — здивовано проговорив він. — Це що ж…
— Так, хлопче, — ствердно кивнув майстер. — Це креоній, — і, посміхнувшись, додав: — Чарівний метал!
— Оце-то так! — захопився Марик. — Його ж міліграмами з метеоритів вишкрябують, а тут така брила! Ой! — осікся раптом він. — До нього ж не можна доторкатися!
— Слухай більше цих брехунів. Ти тільки глянь, як привабливо. Мене так і притягує до нього, як Місяць до Землі. Адже доторкнувшись до нього, я просто привітався з ним. І…
— І ваше вітання наче й прийняте. Він «з’їв» його, — посміхнувся Марик.
— Так, мабуть, ти правий. А знаєш чому? Бо я все зробив від щирого серця. Та ти сам спробуй, не бійся. Гірше не буде.
І Марик, зробивши до чуда природи кілька кроків, з хвилюванням доторкнувся до переливчастого тіла космічного гостя. Трохи шорсткувата поверхня була прохолодною й податливою. Пальці Марика на кілька міліметрів наче втопилися в неї, але далі, здавалося, була сама міцність.
Марик провів пальцями по поверхні й одсмикнув руку.
— Ах ти! — тільки й вигукнув він; його руку наче легенько обпалило.
— Що, не приймають? — посміхнувся майстер. — Мабуть, про прибуток подумав?
— Ні про що я не подумав! — пробурмотів Марик. Тим часом слід від його руки спалахнув, щоправда, не так яскраво й чарівно, як від руки майстра, і за мить зник.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоб ніхто не здогадався», після закриття браузера.