Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Розбійник Пинтя у Заклятому місті 📚 - Українською

Читати книгу - "Розбійник Пинтя у Заклятому місті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Розбійник Пинтя у Заклятому місті" автора Олександр Дюлович Гаврош. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 62
Перейти на сторінку:
вагу. На червоних рогах бика лишалися глибокі борозни від Шарканевих кігтів, пазурі стиралися в порох, але важка туша невмолимо виривалася додолу.

Дракон, зрозумівши, що не зуміє втримати це дебелюще тіло, почав знижуватись, та було вже пізно. Бугай кулею вилетів з його лап, і вони закричали обидва: Шаркань — з розпачу, а господар Мідної хащі — від жаху. Далі пролунав такий потужний гук, наче вибухнула бомба. Всі дерева у Мідному лісі затремтіли й заголосили тисячоголосим оркестром.

Здавалося, зараз барабанні перетинки луснуть від того бриніння. Не дивно, що вся наша ватага одразу заткнула вуха і так непорушно сиділа хвилин зо п’ять, поки мідна какофонія не почала стихати.

— Побий мене лиха година! Оце загуло, наче все

Розділ 10. СКЛЯНА ГОРА

Переможці вирішили подивитися, що сталося з їхнім ворогом, і подалися в зарості, куди гепнувся бик. Там, де він упав, утворилася ціла вирва в сто ліктів завглибшки. Але на її дні ніякої мідної туші не було. Там лежало… сухе скоцюрблене тіло бабусі, загорнуте в пурпурове лахміття.

— Що це означає, сто чортів йому в пельку?!! — вигукнув Пинтя.

— Чаклунство! — загавкав Кудлош. І на цей раз ніхто не засміявся, бо всі розуміли, що пес каже правду.

— Треба на неї подивитися. Може, їй ще можна допомогти? — промовив розбійник, але не рушив з місця. Нікому не кортіло наближатися до кощавого тіла, що лежало з неприродно заламаною рукою. Навіть без руху воно викликало жах. Обличчя старої не було видно. Тільки по довгому сивому кострубатому волоссі можна було визначити, що це жінка.

— Гаразд, я спущуся, — промовив Молибог. — Кому ж розглядати небіжчиків, як не мерцю?

Він, либонь, вирішив віддячити друзям, бо не міг брати участі в поєдинку з биком. Пинтя прив’язав йому до руки мотузку, і лицар обережно спустився до ями, яку вибив своїм могутнім тілом бик.

— Вона мертва! — пролунав за хвилину з вирви голос вояка. Він розвернув покійницю — і всі побачили її несамовите лице з мерзенною посмішкою й гримасою ненависті водночас. Із відкритого гидезного рота з посинілими губами визирали залізні зуби.

— Катюзі — по заслузі! — повільно мовив отаман. — Пропоную рухатися далі, бо ночувати в цьому зачарованому лісі мені абсолютно не до шмиги.

Справді, сонце вже наближалося до заходу, і за годину-другу у хащі мали настати сутінки.

— Я вас вітаю, пілігрими! Віднині ви отримали найзапеклішого ворога Закрайсвіття, — зліпив винувату посмішку Шаркань і кивнув головою на яму. — Це сестра Ґанджі-баби. Я впізнав її по залізних зубах. І якщо ми звідси негайно не чкурнемо, то ризикуємо залишитися тут назавжди.

— Боже збав! — пролунав переляканий голос.

Це Прунслик, який за всім спостерігав збоку і не наважувався прийняти якийсь рішенець, раптом збагнув, що мусить приєднатися до ватаги. Інакше може залишитися тут один на один із самою Ґанджі-бабою. А він же нікого не вбивав. Та й зрештою, йому треба до…

— Прунслику, за що ти порішив невинне бабисько? — підморгнув Пинтя товариству.

— Я?.. Я… н-нікого і н-ніколи н-не… тойво… — він був страшенно переляканий.

— От віддамо тебе Ґанджі-бабі, хай тебе зачаклує в якогось крота, — жартував отаман.

— Це н-не я! — аж кров ударила в голову мисливцю. — Бодай би мені заціпило, коли брешу!

— Як то не ти, чортів сину? А хто показав Шарканеві господаря Мідної хащі? — кепкував далі Пинтя.

— І все-таки, чому бик обернувся на сестру найбільшої чаклунки сього краю? — задумано мовив Молибог, вибравшись із вирви і витираючи руки від глини об руду траву.

— Друзяки по нещастю, поміркуємо про це в безпечнішому місці, — промовив дракон і розпластався на землі, аби приятелі могли зручніше на ньому вмоститися.

Кількома могутніми помахами крил змій здійнявся в повітря і невдовзі закружляв над Мідною хащею. На його смарагдовому м’язистому хребті розташувалися усі четверо мандрівців.

— Дивіться! — прогавкав Кудлош. — З одного боку ліс починає зеленіти!

І справді, червоняста хаща поволі змінювала колір із півночі на південь. І ліс із мідного ставав звичайним.

— Ми перемогли чиєсь закляття, — мовив Молибог. Він тримав у руках свого списа, готовий до борні навіть у небі.

Тим часом Шаркань оповідав про Скляну гору, до якої летіли мандрівці. Світло дедалі сильніше било їм у очі, поки цілком їх не засліпило. Добре, що сонце вже було призахідне, інакше вони могли б втратити зір.

Скляна гора була майже ідеально геометрична. Правильної форми конус, вершина якого проткнула хмари, і тому її не було звідси видно.

— Цікаво, кому знадобилося таке диво природи? Вона ж абсолютна нездала. На неї ж навіть не вилізеш! — примружуючи повіки, Пинтя озирав сліпучу поверхню, що грала мільйонами відблисків.

— Саме в цьому її найбільша цінність, — усміхнувся Шаркань. — Тому що ніхто не може сягнути вершини.

— І що там, за хмарами? — прогавкав вовкодав.

— Там… — дракон на мить замовк. — Там живуть мої батьки з братами.

— Гей-го! — присвиснув Пинтя. — То це драконяче кубло.

— Так, там наш палац, в якому я виріс.

— Цікаво було б на нього глипнути бодай одним оком, — підняв забрало на шоломі вояк, але хмари були густі і непроникні.

— Краще помоліться, друзі, аби мої рідні вас не помітили. Бо я не впевнений, що зможу вас від них порятувати.

Шаркань оминав вершину, летячи попід білястими небесними баранцями, і розповідав товариству про життя драконів. Виявляється, цей край спорожнів саме через них. Щодня четверо зміїв літали на полювання і кого-небудь ловили. За кілька років ті, кого не зжерли дракони, повтікали світ за

1 ... 17 18 19 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розбійник Пинтя у Заклятому місті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розбійник Пинтя у Заклятому місті"