Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Смак заборони 📚 - Українською

Читати книгу - "Смак заборони"

632
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смак заборони" автора Ада Самарка. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 91
Перейти на сторінку:
я почала брехати, докладно розводячись про клятих бюрократів із їхніми паршивими візами. Подібні оповідання здатні, можливо, захопити літню вчительку, що нудьгує в моїй школі, але Віра… Ах, Віра на мене дивилася майже жалісливо.

— Отож, що я можу сказати… Жахливо, так, Віро, це було просто жахливо.

— А тепер ви як?

О Боже… Імрая… Як боляче згадувати все це, коли пальми й олеандри залишилися за проміннячком залізниць, під колісьми 12-го поїзда, що давно відстукотіли, коли Агнець знову слинить мені піхву, а шкільні будні не несуть у собі нічого втішного!

— А тепер ми ось тут…

— І до якого ви пробудете? Тижнів зо два?

Я тріумфально посміхнулася:

— Яке там! Два місяці, як мінімум.

— Отакої! Чого це твій татусь розщедрився? А як там стосовно волі? Ще й досі випасає тебе на повідці?

— Певна річ. Тільки мені його, якщо чесно, просто шкода. От я й не воюю.

— Як зворушливо, — вона кивнула на чашку недоторканої кави, — пий давай.

Танька палко обійняла мене, запевняючи, що страшенно скучила.

Віра досить холодно, досить очужіло дивилася в якийсь незрозумілий проміжок між нами. І тієї ж миті, коли вона, мов серфінгіст із реклами, що підноситься назустріч хвилі, яка мчить на нього, плавно перемістила свій погляд з вершини гребеня на небо (тобто на щось, або, точніше, на когось, хто, схоже, вже кілька секунд стояв у мене за спиною), тієї ж миті я відчула, як мій байдужий палець було підхоплено…

…Як чиясь рука доторкнулася до моєї руки, підхопила мій палець, несильно потягла до неба.

— Ну, звісно, я так і думав. Ай, ай, ай, — у мене побіліли щоки й перехопило подих.

— Краса жінки, — весело мовив Альхен, — починається з манікюру! Скільки разів я тобі про це казав?

— А, це ти… — буркнула я, висмикуючи руку, — мені й так подобається.

Лак, взагалі, був страшний, яскраво-червоний, але стійкий і все ніяк не хотів остаточно злущуватися, залишав посеред кожного нігтя по кривій смузі.

— Ну, привіт, Левеня, — він зняв окуляри, блиснув своїми бурштиново-жовтими зміїними очима.

— Привіт, чудовиську.

— Так… А, ну, власне… — доторк брунатним пальцем до брунатного шраму на брунатних грудях, трохи підняті виглянсовані плечі й опущена, мов у хижака, голова, — із чоловічої точки зору вигляд маєш розкішний. Просто розкішний. Волосся, груди… просто молодець. А ти що, підфарбувалася?

— Де?

Вони з Вірою посміхнулися й перезирнулись:

— Ну, на голові, наприклад?

— Та нічого я не фарбувала!

— Ну, гаразд, це не так важливо, просто волосся в тебе якось посвітлішало в порівнянні з минулим роком. А взагалі, мені чомусь думалося, що ця твоя принадність зникне разом із дитинством, а виявилося, що ні, навіть навпаки. А ось за манікюр тебе варто було б нашльопати.

Я, мліючи, посміхнулася й булькнула кавою, дивлячись на нього крізь пластмасову чашку.

— Ну, а як щодо обмежень і заборон? Блокада, як і раніше, тримається?

— Аякже, все, як раніше.

— Атож, вірю. Он там твій тато йде, — він відвернувся, цієї ж миті по моєму плечі постукали, і коли я озирнулася, то батько вже йшов геть, відтягуючи мене за собою на невидимому, але дуже міцному повідці.

— До нових зустрічей, — сказала я, підводячись, — ми їдемо наприкінці липня.

— Та за цей час можна багато встигнути! Вигляд маєш чудовий! — долинуло до мене з того кінця тенту.

Nach Mittag (по обіді)

По обіді, нехтуючи дорогоцінною сієстою, татусь вирушив зі своєю слухняною дитиною в Ебру, шукати квартиру. Цехоцькі нахабніли від сезону до сезону й цього разу готувалися здерти з нас кругленьку суму. Ми брели розжареним шосе, й було видно, як на асфальті з’являються міражі тремтливих калюж із відображенням машин, що проїздили повз нас, та білясто-блакитного неба.

— А що, я чула, до нас, може, Мирослава приїде? — запитала я, щоб розрядити обстановку (за балачки з Сашком мені добряче перепало).

— Ти взагалі коли-небудь слухаєш, що тобі кажуть? — буркнув татусь.

— Ну…

— Вони вже взяли квитки!

— А! Справді? А Валентин із Марійкою теж будуть?

— Не дратуй мене. Звичайно, будуть.

Це була перша темна пляма, що виникла на світлій смузі мого прийдешнього й відносно безхмарного життя.

У Києві ми бачилися не просто рідко — я та моя сестра, старша за мене на 14 років, яскравий приклад добропорядної матері-господині, відповідального співробітника й просто дуже серйозної людини. Татова радість і втіха. А я і в найстрашнішому сні не могла припустити, що це добропорядне сімейство навідається до нас у Імрайку.

Нічого нормального ми цього разу не знайшли, і крізь ту ж таки несамовиту спеку, розжареним, як пательня, шосе рушили до «Марата», де містився невеличкий стихійний ринок, — щоб купити фруктів-овочів.

На зворотному шляху нам посигналив червоний «Фольксваген» (а в мене вже відпадали руки, запліталися ноги й у роті пересихало). Цехоцький вистромився з відчиненого вікна та, спираючись на кермо, звелів закидали свої сумки в багажник і сідати.

Татусь почав молоти якусь маячню, не треба, мовляв, ми самі, а я пожбурила пакунки на асфальт і заволала, що зараз просто впаду, і якщо пропонують, то чому б нам, власне, й не під’їхати? Одним словом, ми все-таки доїхали, але після цієї битви татусь зі мною не розмовляв аж до вечора (почалося). Я, бачте, напружую їх.


На пляжі грали в м’яча. Всі автори книжок про Лоліт і німфеток вважають за свій

1 ... 17 18 19 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак заборони», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смак заборони"